Морено Манніні

Народився 15 серпня 1962 року в місті Імола. Вихованець футбольної школи клубу «Імола». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1980 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон в Серії D, взявши участь у 25 матчах чемпіонату.

1981 року перебрався в «Форлі» і рік грав за неї у Серії С1, після чого став гравцем «Комо». З новим клубом 1984 року Манніні зайняв 2 місце в в Серії B і вийшов до Серії А.

Проте в елітному дивізіоні Морено дебютував вже у складі іншої команди: своєю грою молодий захисник привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Сампдорія», до складу якого приєднався влітку 1984 року. Протягом тих п'ятнадцятити років, що провів у клубі, майже завжди був гравцем стартового складу. Наприкінці 1980-х був частиною непереможної захисної лінії разом з Лукою Пеллегріні, П'єтро Верховодом та Амедео Карбоні, поки останній не покинув клуб у 1990 році.

Манніні виграв разом з генуезцями чотири Кубка Італії, грав у обох великих фіналах — переможному проти «Андерлехта» у 1990 рорці, який приніс команді Кубок Кубків УЄФА, і програному проти «Барселони» в першому розіграші Ліги чемпіонів 1992 року.

Після пониження генуезців у класі влітку 1999 року переїхав на Туманний Альбіон, возз'єднавшись в «Ноттінгем Форест» з товаришем по «Сампдорії» Девідом Платтом. Взяв участь лише в десяти матчах Першого дивізіону, після чого повернувся до рідного «Імолезе», де провів ще один сезон в Серії C2, після чого завершив професійну ігрову кар'єру у 2000 році.

19 лютого 1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Сан-Марино (4:0). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 10 матчів і так і не зміг витіснити легендарних захисників того часу Джузеппе Бергомі та Антоніо Бенарріво.