Морський канал (Санкт-Петербург)

Морський канал — штучний фарватер в Невській губі, що проходить від гирла річки Велика Нева до острова Котлін. Призначений для проходу суден у морський порт Санкт-Петербурга. Каналом можливий рух суден з осадкою не більше 11 метрів (на прісну воду), довжиною не більше 320 метрів і шириною не більше 42 метрів[2]. На березі каналу розташований маяк «Лісовий Мол Створний Задній» (рос. Лесной Мол Створный Задний) — четвертий за висотою «традиційний» маяк у світі, найвищий маяк в Росії[3].

Морський канал
Країна  Росія[1]
Координати 59°53′34″ пн. ш. 30°12′36″ сх. д.
 Морський канал у Вікісховищі

Історія
Будівництво каналу, 1881 рік
Морський канал на мапі 19 століття

На початку XIX століття портові потужності Санкт-Петербурга розміщувалися на берегах річки Неви. До причалів на Неві з моря вів складний, звивистий фарватер, що викликав значні труднощі для проходження великих суден. Осадка судна, здатного пройти в Петербург при середньому рівні води, не повинна була перевищувати 2,4 м[4]. Судна з більшою осадкою могли проходити бари в гирлі Неви лише на камелях. З цих причин багато кораблів розвантажувалися в Кронштадті, а звідти вантажі перевозилися на невеликих судах в Петербург, тим самим сильно збільшуючи транспортні витрати. Так, за даними морського міністерства за 1830 рік, в Кронштадт прийшло 759 суден з товарами, а в Петербург — тільки 323. У 1868 році з 768 тис. тон імпортного вантажу в Петербург без перевантаження доставлено лише 208 тис. т[5].

Більше 20 років обговорювалися проєкти будівництва нового торгового порту. У проєкті інженера І. А. Заржецького пропонувалося розмістити порт на Гутуєвському острові зі спорудженням нового фарватера до Кронштадта. У січні 1872 року міжвідомчому комітету при Міністерстві шляхів сполучення під головуванням С. В. Кербедза доручили провести оцінку цих пропозицій. Вивчивши пропозиції, комітет підготував проєкт реконструкції Петербурзького порту і будівництва морського каналу, поклавши в основу ідею Й. А. Заржецького, підтриману і трохи перероблену випускником Морського корпусу, винахідником і великим впливовим підприємцем М. І. Путіловим. 13 червня 1874 року Олександр II затвердив положення «Про тимчасове управління по влаштуванню С.-Петербургского морського каналу»[6] . Загальний напрямок каналу було затверджено Олександром II 21 серпня того ж року[7]. 26 жовтня того ж року був підписаний «Контракт на виконання робіт і поставок із влаштування Санкт-Петербурзького каналу». Замовлення на роботи отримав М. І. Путілов «з товаришами».

Канал починається в гирлі Великої Неви, і далі проходить між Канонерським і Гутуєвським островами, потім повертає праворуч, в бік моря, де йде прямолінійно і закінчується, трохи не доходячи острова Котлін. Фарватер із санкт-петербурзького порту тут не закінчується і йде далі, але називається вже Кронштадтський корабельний фарватер (Фарватер № 2). У 2010-і роки Морський канал, що з'єднує Петербург з Фінською затокою, мав такі характеристики: його ширина становила 80-120 м, а глибини — 11,8-14,8 м. Передбачається поступове поглиблення каналу до 14 м з одночасним його розширенням до 150 м по дну[8]. У східній частині (прилеглої до морського порту Санкт-Петербург) канал обвалований дамбами для захисту від замулення.

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Реестр морских портов. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 11 січня 2019.
  3. Статья «На краю света и надежды». www.mayachnik.ru (рос.). Процитовано 11 січня 2019.
  4. Энциклопедия военных и морских наук / Гл. ред. Г. А. Леер. — СПб. : Тип. Безобразова и К°, 1897. — Т. 8. — С. 113.
  5. Усанов Б. П. Диалог города с морем. — Л. : Знание, 1989. — 31 с.
  6. О временном управлении по устройству С.-Петербургского морского канала // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. — СПб. : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1876. — Т. XLIX, отделение первое, 1874, № 53636 (23 січня). — С. 879—881.
  7. Об отчуждении земель и других имуществ для устройства С.-Петербургского морского канала // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. — СПб. : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1880. — Т. LIII, отделение первое, 1878, № 58583 (23 січня). — С. 378.
  8. Морской порт «Большой порт Санкт-Петербург». Архів оригіналу за 20 березня 2012.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.