Морфологічний розбір

В іменнику визначають початкову форму, число (однина чи множина), відмінок, синтаксичну роль (якщо він у реченні), рід, істота чи не істота, загальна чи власна, вказати відміну (І, ІІ або ІІІ)

У прикметнику визначають початкову форму, число (однина чи множина), відмінок, розряд за значенням (якісний, відносний чи присвійний), синтаксичну роль (якщо він у реченні).

У числівнику визначають початкову форму, характер будови (простий чи складений), розряд за значенням (кількісний, дробовий, збірний чи порядковий), відмінок, рід, число членів (якщо має), синтаксичну роль (якщо він у реченні).

У займеннику визначають початкову форму, розряд за значенням (особовий, зворотний тощо) та за співвіднесеністю з іменними словами (іменникові, прикметникові, числівникові), рід і число (якщо має), відмінок, синтаксичну роль

У дієслові визначають початкову форму (інфінітив) і форму, в якій виступає дієслово (особова, безособова, дієприкметник, дієприслівник), визначають вид, перехідність, зворотність, спосіб, час (для форм дійсного способу), особу, число, синтаксичну роль (якщо воно в реченні).

При розборі дієприкметника та дієприслівника визначають вид, перехідність, час; у дієприкметнику — також рід, число, відмінок.

У прислівнику визначають розряд за значенням, похідність, ступінь порівняння (у якісно-означальних прислівниках).

У прийменнику визначають характер будови (простий чи складний або складений), непохідність (первинний) чи похідність (від якого слова), з яким відмінком вжитий.

У сполучнику визначають характер будови (простий чи складений), сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний і що поєднує.

У частці й вигуку визначають розряд за значенням.