Мохамед Рахмат

Народився в багатодітній родині в селищі поблизу міста Джохор-Бару. Мав 16 братів та сестер. Коли йому було 12 років, його мати померла, а батько одружився вдруге й мав ще 4 дітей. Велика родина жила на 200 доларів США на місяць, тому малий Мохамед продавав пиріжки у Джохор-Бару. За його словами, мати завжди вимагала від нього бути найкращим учнем у класі. Він отримав найвищий бал на екзамені до Кембриджського університету, але Міністерство освіти відмовило йому в стипендії.[2]

Тоді Рахмат поступив на філологічний факультет Індонезійського університету, проте його диплом не було визнано в Малайзії. До того ж, йому довелося залишити Джакарту в зв'язку з конфронтацією між двома країнами. Після прибуття додому Рахмата помістили під домашній арешт як підозрюваного в комуністичних ідеях. Йому запропонували посаду вчителя в Тайпінгу, але для цього він мав підтвердити свій диплом в Університеті Малайзії. Туди він поступив, але стипендії не отримав, тож мав залишити навчання. Короткий час працював у Держкіно Малайзії.[2]

Надалі він працював політичним секретарем міністра транспорта Сардона Джубіра. У 1969 року за пропозицією лідера Об'єднаної малайської національної організації (ОМНО) в Джохорі Ісмаїла Абдула Рахмана балотувався у депутати парламенту та виграв вибори. У парламенті був парламентським секретарем тодішнього міністра освіти Хуссейна Онна.[2]

У 1974 році став заступником голови Молодіжної організації ОМНО. Лідер цієї організації Гарун Ідріс пізніше був звинувачений у корупції та виключений з партії.[2]