Моховинка лежача

Типовий екземпляр цього виду знаходиться в Лондоні[2]: він входив у знамениту колекцію Карла Ліннея, яка після його смерті була продана Джеймсу Сміту та зі Швеції перевезена в Англію.

Епітет наукової (латинської) назви виду, procumbens, утворений від дієслова procumbo («полягати», «хилитися вперед», «нагинатися»). Цей епітет є скороченням опису виду (діагнозу), який був даний Карлом Ліннеєм в його праці Flora Lapponica (1737), — Sagina ramis procumbentibus[3].

До синоніміки виду належать такі назви:

• Alsine procumbens Crantz (1766)[4] — * Alsinella procumbens Bubani (1901)[4] — * Arenaria procumbens Rupr. (1869)[2] — * Sagina apetala var. melanopotamica Speg. (1902)[4]
• Sagina apetala var. paludosa Speg. (1902)[4]
• Sagina boydii F.B.White (1887)[4]
• Sagina fasciculata Poir. (1805)[4]
• Sagina muscosa Jord. (1852)[4]
• Sagina procumbens var. compacta Lange (1887)[4]
• Sagina pyrenaica Rouy (1895)[4] —

В Україні, крім наукової, поширені також назви «мокрець», «мокриця», «кормиця», «червишник»[1].

Ареал виду охоплює Середземномор'я, майже всю територію Європи, включаючи Україну, європейську частину Росії, Західний Сибір, Індію, Тибет, Північну Америку. Зустрічається як занесена рослина і в інших районах планети.

Рослина зустрічається на різноманітних вологих місцях — луках, лісових галявинах, по берегах водойм, на мілині, берегових урвищах, узбіччях доріг та стежок, на пасовиськах, пустирях, у ровах. Часто росте на землях, які використовуються людиною для рослинництва: на парових полях, на полях серед посівів, на городах. Зустрічається в населених пунктах[5][6].

Карл Лінней, описуючи раслину в першому томі своєї праці Species plantarum (1753), писав про її розповсюдження: Habitat in Europae pascuis sterilibus uliginosis aridis («Росте в Європі на пасовищних безплідних вологих пустках»)[5][3].

Багаторічна трав'яниста рослина висотою від 2 до 10 см[6].

Моховинка лежача.

Стебла — лежачі або трохи припідняті, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки вузько лінійні, загострені, з шипиком на кінці, зрощені основами, довжиною від 2 до 10 мм і шириною від 0,25 до 0,5 мм[2], без прилистків[6], зібрані в добре розвинені багатолисткові розетки. Вегетативні та генеративні пагони виходять з пазух листків. Стебла і листя — голі[5].

Квітки — довжиною 2—3 мм[2], двостатеві, розташовані на довгих (10—20 мм) і тонких квітконіжках на верхівках пагонів[5]. Оцвітини, гіпантія немає. Чашечка складається з чотирьох (або п'яти, що буває у поодиноких квіток, причому доволі рідко[5]) вільних тупих яйцеподібних чашолистків (довжиною до 2,25 мм і шириною до 1,75 мм)[2]. Віночок білий; пелюсток чотири (рідко буває п'ять)[2], вони в 1,5—3 рази коротші за чашолистки[5], в 3—4 рази коротші від чашечки[2]. тичинок чотири[2]. Стовпчиків чотири[2].

Плід — багатонасіннева коробочка довжиною 2—3 мм (довше відхилених вбік чашолистиків[5]), розкривається чотирма або п'ятьма стулками [6]. Квітконіжки при плодах на верхівці зігнуті (нахилені донизу) — на відміну від інших видів цього роду.

Число хромосом: 2n = 22[5].

• Sagina procumbens subsp. procumbens
• Sagina procumbens subsp. litoralis (Reichenb.) Natho (1977) — зустрічається на морських узбережжях Західної Європи; на відміну від номінативного підвиду має товстувате, по краях більш чи менш війчасте листя [5].

• Новіков В. С. Рід Sagina // Популярный атлас-определитель. Дикорастущие растения. — 5-е вид., стереотип. — М., 2008. — С. 159, 162, 170. — (Популярный атлас-определитель) — 5000 прим. — ISBN 978-5-358-05146-1. — УДК 58(084.4)
• Цвелёв Н. Н. Sagina L. // Флора Восточной Европы. — М.; СПб. : Товарищество научных изданий КМК, 2004. — Т. XI. — С. 186—191. — 1000 прим. — ISBN 5-87317-160-2. — УДК 582.683.2 (470.1/6)
• Флора СРСР, Штейнберг Е. И., том 6, стор. 471—475
• Sagina // Flora of China. — 2001. — Т. 6. — С. 10—11.