Мочалов Олександр Ігорович

Народився на Кубі в місті Гавана — батько служив в обмеженому радянському контингенті, дружина рушила за чоловіком. У віці 1,5 років Сашко з батьками оселився в Полтаві. 1995 року закінчив полавську ЗОШ № 38.

Розвідник-санітар, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Віва».

До батальйону пригнав із Полтави позашляховик з кузовом — щоб встановити кулемет та мати змогу вивозити поранених. 24 серпня підрозділ Мочалова перекидається до Іловайська на посилення позицій. Потрібен був водій і Сашко поїхав на допомогу своїм побратимам.

Загинув 29 серпня під час виходу з оточення — за 8 км на південь від Іловайська. Там само загинув «Кейн». Вантажний автомобіль, в кузові котрого Олександр вибирався із оточення, потрапив під обстріл, вижили лише четверо — ті, хто сидів біля заднього борту — їх з автівки викинуло вибуховою хвилею. Олександр відстрілювався, намагався безуспішно завести автівку. Поповз з ліками в напрямі Іловайська, терорист дострелив у скроню.

Похований як невідомий захисник України у Дніпропетровську. 6 лютого 2015-го перепохований в Полтаві, центральне міське кладовище, Алея Героїв.

Без Олександра лишились батьки, 11-літня донька.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
• «Іловайським Хрестом» (посмертно)
• на фасаді полтавської ЗОШ № 38 встановлено пам'ятну дошку випускнику Олександру Мочалову

• 
  Меморіальна дошка

• Мочалов Олександр Ігорович
• Із Полтави на Небо через Іловайськ. Чотири історії про полтавських бійців // zmist.pl.ua
• Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»