Музей «Старий демидовський завод»
Музей «Старий демидовський завод» — музей просто неба у місті Нижній Тагіл у РФ. Заснований 1989 року на місці зупиненого 1987 року Нижньотагільського металургійного заводу ім. Куйбишева. Завод на місці теперішнього музею було введено в експлуатацію 1725 року. Не зважаючи на назву, у експозиції музею переважають експонати 20 століття. [1]
Музей «Старий демідовський завод» | |
---|---|
| |
57°54′15″ пн. ш. 59°56′51″ сх. д. | |
Тип | музей |
Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
Країна | Росія |
Розташування | Нижній Тагіл, РФ |
Адреса | Нижній Тагіл, проспект Леніна |
Засновано | січень 1989 року |
Сайт | museum-nt.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=9&Itemid=10 |
Музей «Старий демидовський завод» (Росія) | |
Музей «Старий демидовський завод» у Вікісховищі |
Історія заводу
Першу домну на заводі було введено в експлуатацію 1725 року. У 18 столітті завод був найбільшим у Росії, одним з найбільших він був і у першій половині 19 століття.
У 1875 - 76 роках вперше на заводі виплавили феромарганець. У 1942 році було розпочато випуск ферохрому. У роки Другої світової війни на заводі розпочали випуск броневої сталі для танкобудування. [2] З середині 20 століття завод використовувався для експериментального освоєння нових доменних технологій. Завод випускав переважно ливарний чавун, однак випускав також переробний чавун, ферохром і феромарганець. 1957 року завод було введено до складу Нижньотагільського металургійного комбінату. [1]
Завод було зупинено у жовтні 1987 року.
Музей
Музей було створено спільним наказом Міністерства чорної металургії СССР і Міністерства культури РСФСР № 31/22 у січні 1989 року. Площа музею складає приблизно 30 га. В експозиції музею домінують експонати 20 століття. [1] Найкраще збереглися доменні печі і обладнання доменого цеху.
Посилання
- Завод-музей Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine..
- Музей-завод - главный памятник индустриального наследия уральской металлургии. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 21 грудня 2014.