Музей Тулуз-Лотрека

Музе́й Тулу́з-Лотре́ка (фр. Musée Toulouse-Lautrec) — художньо-меморіальний музей у місті Альбі, присвячений життю й творчості художника-постімпресіоніста Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901). Знаходиться в колишньому єпископському палаці Бербі, який розташований приблизно за 100 м на південь від Кафедрального собору Альбі. Музей відкритий в 1922 році[1], після того як в 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією та перейшов у власність міста[1][2].

Музей Тулуз-Лотрека
43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д.
Тип художня галерея
Країна  Франція
Розташування Альбі, Франція
Адреса 81003 Place Sainte-Cécile, 81000 Albi cedex
Засновано 1922
Відвідувачі 160000
Сайт www.museetoulouselautrec.net
Музей Тулуз-Лотрека (Франція)
Нагороди

musée de Franced (1 лютого 2003)

 Музей Тулуз-Лотрека у Вікісховищі

Колекція музею нараховує понад 1000 робіт художника, серед яких картини, літографії, малюнки, ескізи, а також повне зібрання його знаменитих плакатів[3][4]. Щороку музей відвідує близько 160 000 тисяч осіб[1].

Історія

Кафедральний собор в Альбі був закладений у 1280 році[4], а його будівництво завершилось на початку XIV століття[4][5]. Собор одночасно був храмом і фортецею, поєднуючи в собі риси храмової і фортифікаційної архітектури.

До Кафедрального собору примикає єпископський палац Бербі, будівництво якого тривало з 1230 по 1306 роки[5]. Палац був споруджений із цегли і добре укріплений. Завдяки витонченим прибудовам, які були зроблені у XVII і XVIII століттях, палац не виглядає масивним. Усередині обох будівель збереглися залишки настінних розписів. У 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста[1]. Частину єпископського палацу було відведено під музей художника-постімпресіоніста уродженця Альбі Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901)[1]. Музей було відкрито у 1922 році[1]. Після того, як матір Тулуз-Лотрека, графиня Адель де Тулуз-Лотрек, передала закладу понад 1000 картин, ескізів та літографій свого сина, музей являє собою найбільше зібрання робіт художника в усьому світі[1][4].

Картини художника добре продавалися за його життя, і це дозволило йому багато з них залишити у себе[4]. Після смерті Лотрека вони перейшли у спадок до графині Аделі де Тулуз-Лотрек і пізніше склали ядро музейної колекції. Вона також поповнилась, коли торговець картинами Моріс Жуаян, передав музею картини Лотрека, які зберігалися у нього. Його прикладу послідував і кузен Лотрека, Габріель Тап'є де Селейран. Ряд інших робіт Лотрека музей придав вже на аукціонах[4].

В результаті склалася повноцінна колекція, яка охоплює усі періоди творчості художника.

Колекція

Сьогодні в музеї зберігається понад 200 картин, близько 400 малюнків і більшість літографій (включаючи повне зібрання (31) його знаменитих плакатів)[4]. Крім того в музеї представлені книги, які ілюстрував художник, і його особисті речі[4].

Музейна колекція охоплює всі періоди творчості Тулуз-Лотрека[2]. У музеї представлені юнацькі роботи художника, виконані ним портрети членів сім'ї і представників театрального і художнього середовища Монмартра, всесвітньо відомі полотна, на яких зображено життя паризьких кабаре і борделів[2].

Окрім робіт самого Тулуз-Лотрека, в музеї представлені також і роботи інших художників[4]. Тут знаходяться роботи живописців XVII і XVIII століть, включаючи серію Жоржа де Латура (1593—1652). 11 його картин (усього їх в серії було 13) зображують Ісуса Христа й апостолів. Дві картини — оригінали, інші — копії, зроблені переважно у XVIII столітті[4].

Також у музеї представлені роботи сучасників художника, а саме П'єра Боннара, Рауля Дюфі, Анрі Матісса, Огюста Родена і Моріса Утрілло[4].

У 2001 році в музеї розпочата масштабна реконструкція, яку планується остаточно завершити до 2012 року[1]. Результатом реконструкції стане нова організація музейного простору[1]. Крім спадщини Тулуз-Лотрека, відвідувачам буде представлено недавно виявлену в одному із залів донжона Тур-Мань плиткову підлогу, яка датується XIII століттям[1][2].

Галерея
Анрі Тулуз-Лотрек
Арістід Брюан
в «Амбассадер»
(1892)
літографія
Анрі Тулуз-Лотрек
Салон на вулиці Мулен-Анрі
(1894—95)
полотно, олія
Анрі Тулуз-Лотрек
Модистка
(1900)
картон, олія

Література
  • «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)

Джерела
  1. The history of the Museum Toulouse-Lautrec building. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
  2. Музей Тулуз-Лотрека. Cult-turist.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (рос.)
  3. The richness of the collections. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
  4. «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
  5. The history of the Palais de la Berbie Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.. Musée Toulouse-Lautrec (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Тулуз-Лотрека

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.