Апостол

Апо́стол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.

У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, незалежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміна «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».

Проте в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами), зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків, воно має спеціалізоване та обмежене значення слова.

Дванадцять апостолів

В Євангелії термін «апостол» був пов'язаний із близьким колом учнів Ісуса, призначених ним особисто.

Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких готував до проповідування свого вчення і представництва його у пізніший термін. Імена апостолів першої групи можна знайти в Євангелії від Матвія (Мт. 10:2-4), Марка (Мр. 3:16-19), Луки (Лк. 6:13-16).

Кількість апостолів імовірно співвідноситься з кількістю поколінь Ізраїля (Мт. 19:28) і символізувала його оновлення[1].

  1. Петро, він же Симон і Первоверховний.
  2. Андрій, брат Петра названий Первозваним, бо був найперше зарахований до Апостолів.
  3. Іван Заведіїв, брат Якова, названий Богословом. Господь назвав його та Якова за їх полум'яну ревність Воанергес, тобто «сини грому».
  4. Яків син Зеведеїв, брат Івана.
  5. Пилип, або Филип.
  6. Варфоломій, син Фоломея, і тому названий так. Інше ім'я — Нафанаїл.
  7. Хома, або Тома, названий також Дідимом, що означає Близнюк: мав сестру-близнючку, або, за іншою версією, був зовні схожим на Ісуса Христа.
  8. Матвій, Матей або Левій, колишній митар.
  9. Яків Алфеїв, син Алфея (по-іншому Клеопи), він же Яків Молодший, двоюрідний брат Ісуса Христа.
  10. Тадей, він же Юда Тадей або Фаддей, Левій, брат Якова Алфеєва.
  11. Симон Зилот, він же Симон Кананіт. «Зилот» означає «ревнитель».
  12. Юда Іскаріот, який зрадив Ісуса Христа, і його замінив Маттій (не плутати з Левієм Матвієм (Матеєм) (Євангелістом))

Павло, він же Савл, був покликаний після Вознесіння Христа. Він не входив до складу Дванадцяти, але є одним з найшанованіших апостолів християнства.

Дії апостолів

Книга Дії апостолів (Глави 1-5) повідомляє, що після зіслання Святого Духа в день П'ятидесятниці апостоли почали швидко організувати роботу з євангелізації та розбудови внутрішньої структури християнської громади в Єрусалимі і Юдеї. На місце зрадника Юди був обраний долею Маттій і в тому складі група з 12 апостолів стала на чолі християнської общини.

Приблизно в той же час, воскреслий Ісус Христос особисто вибрав як свого апостола Савла з Тарсу, який відтепер буде називатися апостол Павло. Хоча Павло іноді брав участь у засіданнях колегії «Апостолів і старших в Єрусалимі», і мав ті ж права, як і інші апостоли, ніколи не був зарахований до «Дванадцяти», хоча й названий апостолом у власних посланнях (напр. Гал. 1:1).

Християнська громада в апостольські часи управлялася колективно групою апостолів, регулюючи всі організаційні та доктрині питання. Апостоли (наприклад, Павло) або призначені ними особи (наприклад, Тимофій, Тит) призначали єпископів та пресвітерів в окремих громадах.

Після смерті апостола Якова через переслідування з боку царя Агріпи (44 р. н.e.) приєднався до групи апостолів, «старші Єрусалиму», у тому числі Яків Праведний, за участю якого було вирішено не обрізати навернених у християнство язичників, однак наказати їм «стримуватися від ідольських жертов та крови» (Дії 15). З часом апостоли покинули Єрусалим і направилися в різні краї з місіонерською діяльністю.

Більшість апостолів прийняли мученицьку смерть, за винятком Івана Богослова, наймолодшого з 12 апостолів, що помер близько 100 року власною смертю в Ефесі. У другому столітті слово «апостол» більше не асоціювалось з Управлінням церквою[2].

Апостоли з сімдесяти
Ікона «Собор сімдесяти апостолів»

Церковне передання виділяє також Апостолів від сімдесяти (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні його учнів:

призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.Лк. 10:1

Більшість імен апостолів від сімдесяти відсутні в Новому Завіті і відомі через Святе Передання. Виняток становлять імена перших семи дияконів, обраних дванадцятьма апостолами (Дії 6:1-6), і імена апостолів від сімдесяти, зазначені в апостольських посланнях. Проте ніде вони прямо не називаються апостолами.

Список сімдесяти апостолів, що приводиться у православному місяцеслові, був складений у V-VI століттях і малодостовірний. До сімдесяти апостолів переказ також відносить євангелістів Марка та Луку, а також до лику «сімдесяти апостолів» були зараховані багато інших, навернених пізніше за їхню велику місіонерську працю (в основному, учні апостола Павла).

Примітки
  1. Encyklopedia Biblijna, op. cit., s. 219
  2. Paul Achtemeier (red. naukowa): Encyklopedia Biblijna. Wyd. trzecie poprawione. Warszawa: Oficyna Wydawnicza "Vocatio", 2004, ss. 43-44, seria: Prymasowska Seria Biblijna. ISBN 83-7146-213-1. '

Див. також

Джерела
  • Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — 653 с. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.