Музей Ханенків, Золотий кабінет

Музей Ханенків, Золотий кабінет — мистецьки вартісний, світський історичний інтер'єр 19 ст., збережений в київському музеї Ханенків.

Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ )

Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Золотий кабінет
50°26′28″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д.
Країна Україна
Місто Київ
Розташування Терещенківська вулиця 15-17
Стиль еклектизм, неорококо
Автор проєкту Р.Ф. Мельцер (1860-1929)
Засновник Богдан і Варвара Ханенки
Перша згадка 1888 р.
Будівництво 1888 р.—1892 р., ремонти в повоєнний період 1945-1947 рр
Основні дати:
1888-1904
Стан задовільний
Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ )
Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ ) (Україна)

Історія
Б.І. Ханенко, архівне фото 1912 р.

Богдан Іванович зацікавився мистецтвом в Санкт-Петербурзі, де працював в судовій системі після закінчення університету. В столиці Російської імперії надто відчувавлись впливи західноєвропейської культури в чудернацькій суміші з культурою російською та дворянською. Серед цих впливів - дворянські вечірки з музикуванням, зав'язуванням вигідних знайомств, бесіди про мистецтво. Джерелом підвищення власних знань стають відвідини багатих петербурзьких музеїв та мистецькі видання. На зміцнення мистецьких зацікавлень вплинули і численні крамнички Апраксіна двору, де роками торгували антикваріатом. Ханенко і був судовим наглядачем за крамницями Апраксіна двору, де бачив старовинний живопис, порцеляну, меблі, бронзові вироби доби ампір тощо. З цього почалося його колекціонування[1]. Він записав :

Відвідини Ермітажу з розважальних прогулянок перетворились на дослідження. Чудові збірки картин полегшили знайомство з художниками старовинних шкіл і подали зразки для порівнянь. Твори абата Ланца про італійські школи, Карла бланка про митців різних шкіл та інші видання про живопис остаточно наблизили мене до старих майстрів і я закохався в них. Особливе світосприйняття цих майстрів, чистота їх вірувань, наївність їх, прямота і відвертість, іноді веселий гумор, а головне — любов до мистецтва — надали в моїх очах особливу зацікавленість в їх творах. В старовинних картинах воскресло для мене минуле та його діячі з усіма їх характерними особливостями, їх настроями, їх мисленням [1].

Палац на вулиці Терещенківській
Музей Ханенків, Золотий кабінет, архівне фото 1890-х рр.

Вже до початку 20 ст. мистецьке зібрання Варвари та Богдана Ханенків мало твори з декількох століть. Постійне зростання зібрання не сприяло переїздам. 1888 року Богдан Іванович виходить у відставку та оселяється в Києві[2]Колекціонування та служіння мистецтву стають головними в його житті, бо велика колекція примушувала до постійного місця проживання та спокійно-захищеного власного існування. Для власної колекції Ханенки купують будинок-палац в стилістиці венеціанського відродження в Києві, де облаштовують низку його залів в історичних стилях (середньовіччя, відродження, бароко тощо[3]). Так, мистецькі якості порцеляни та фаянсів Голландії 17-18 ст. підкреслювали оздоби Делфтської їдальні.

Невеличкі зали не вміщали всіх картин збірки, тому вдалися до розташування полотен у декілька щільних смуг одна над одною. Понизу йшли дерев'яні панелі, рясно прикрашені старовинними лицарськими обладунками та історичною зброєю. Всі первісні експозиції можна побачити на архівних фото.

Облаштування Золотого кабінету

Палацового характеру споруді надали пишні оздоби декількох залів другого поверху. Серед них був і Золотий кабінет. Назву отримав за визолочені карнизи і декор стелі в стилістиці неорококо. Декору зали взагалі приділили особливу увагу. Саме тут розмістили чотири гобелени 18 століття, створені за картонами французького художника Шарля Куапеля (1694-1752), що був керівником Паризької академії. Гобелени створили в майстерні Брюсселя на сюжети твору Сервантеса «Дон Кіхот». Інтер'єр набув унікальності і через саму серію гобеленів, і через відсутність в Україні колекціонерів, що збирали б систематичні колекції західноєвропейських гобеленів.

Серія гобеленів була доповнена плафоном на стелі, котрий виконав іспанський художник Сальвадор Санчес Барбудо (1857-1917), назва плафону «Двобій Дон Кіхота з вітряками».

Ще за часів Ханенків гобелени не чіпали і не затуляли живописом (як це робили інші), а в кабінеті демонстрували вітрини з порцеляною.

Джерела і посилання

Примітки
  1. ж «Наше наследие», № 5, 1989, с.30
  2. ж «Наше наследие», № 5, 1989, с. 32
  3. ж «Наше наследие», № 5, 1989, с. 33

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.