Мукімі

Мукімі народився у сім'ї пекаря в Коканді. Там же навчався у медресе. І в Коканді ж разом з Фуркатом очолював літературний гурток поетів, які збагатили узбезьку лірику новим соціальним змістом — співчуттям до простих трудівників.

Мукімі високо цінував передову російську культуру. У сатиричних віршах поета відбилося демократичний світогляд митця. Він викривав хабарництво чиновників («Землеміри», «Горе нашому краю» та ін), торговців і заводчиків («Сатира на Віктор-бая», «Вексель», «Бенкет» тощо), представників духовенства («Святий», «Син гріха» та ін), створив галерею сатиричних типажів, імена яких стали загальновживаними. Чимало з газелей Мукімі стали народними піснями — «Дялеко я», «Рання весна», «Не тільки я» та інші.

Мукімі поклав початок новому жанру узбецької літератури — дорожних нотатків-нарисів («Подорожні нариси»).

Помер поет у 52-річному віці в бідності.

Поезія Мукімі справила вплив на розвиток узбецької літератури на її шляху до реалізму.

Українські переклади поезії Мукімі — у книзі Сатира та лірика (К., 1954).

• Мукімі // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 169
• Мукімі в БСЭ (Велика Радянська Енциклопедія) (рос.)
• Алимджан Х. Мухаммад Амин Мукими // «Литература и искусство Узбекистана», № 5-6 за 1938 рік (рос.)
• Ёкубов Х. Узбек демократ шоири Мукимий, Тш., 1953 (узб.)
• Олимжон А. Мухаммад Амин Мукимий. Хаёти ва ижоди, Тш., 1953 (узб.)
• Каримов F., Мукимий, Тш., 1970 (узб.)