Муна (притока Лени)

Річка бере свій початок в східній частині Середньосибірського плоскогір'я, на висоті 460 м над рівнем моря, і має назву Улахан-Муна тече по північно-східній околиці плоскогір'я у північному — північно-східному напрямку, після злиття лівої притоки Орто-Муна, набуває назву Муна і повертає на північний схід. Після гирла лівої притоки Али-Муна повертає на схід, а після гирла правої притоки Онгкучах — знову повертає на північний схід. Після впадіння лівої притоки Тирехтех-Юрях повертає на південний схід і сильно вираженим меандровим руслом вливається у ліву протоку Кюеленкс-Тебюлех річки Лени, за 606 км від її гирла, навпроти південно-західної частини острова Баях. В середній та нижній течіях численні острови, один з найбільших — Талах-Ари

Довжина річки — 715 км, площа басейну — 30 100 км²[3]. Річка судноплавна протягом 100 км від гирла. За деякими джерелами річка утворюється злиттям правої складової Улахан-Муна та лівої — Орто-Муна на висоті 332 м (67°07′51″ пн. ш. 113°54′50″ сх. д.), при довжині 715 км[4], хоча за даними Державного водного реєстру Російської Федерації відстань від злиття цих річок то гирла Муни становить лише 690 км, а від витоку Улахан-Муна — 715 км. Повне падіння рівня русла від злиття Улахан-Муна та Орто-Муна до гирла становить 309 м, що відповідає середньому похилу русла на цій ділянці — 0,44 м/км; а від витоку Улахан-Муна, повне падіння — 417 м, а середній похил — 0,58 м/км. Живлення в основному снігове та дощове. Повінь з кінця травня по червень. Влітку бувають паводки. Замерзає в кінці листопада, початку грудня і залишається під крижаним покривом до кінця квітня, початку травня.

Майже на всій протяжності русла, Муна тече у вузькій глибокій до 50-60 м долині, як правило, з односторонньою заплавою, шириною 100—300 м, часто обмеженою високими, скельними берегами, які місцями піднімаються до 100—150 м. Тільки в нижній течії, на останніх кількох десятках кілометрів течії, річка виходить на широку долину Лени і має свою заплаву шириною до 3,5 км[5]. Швидкість течії доволі велика, і на всій довжині водотоку коливається від 0,4 до 0,8 м/с, а місцями більше 1 м/с. Ширина русла у верхній течії доходить до 40-68 м, при глибині до 0,8-1,7 м, в середній течії ширина — до 85—120 м, місцями до 160 м, при глибині — 0,8-2,5 м; в нижній течії ширина доходить до 220—355 м, при глибині — до 1,9-2,0 м[6].

Річка Муна приймає близько сотні приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 10, із них понад 100 км — 4 (від витоку до гирла):[7][8]

Басейн і береги річки незаселені. На берегах немає постійних поселень, тут розташовані кілька, невеликих населених пункти, споруди зимників та мисливські будиночки, а також закинуті селища геологів (від витоку до гирла): селище Усть-Улах-Муна (нежиле). В басейні, на берегах лівої притоки Улах-Муна розташовані два селища Рудний Двір, Верхня Муна — також нежилі.

• Найдовші річки Росії

• Річка Муна // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Муна / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)