Мускат гамбурзький

Сорт був виведений у Вікторіанської Англії для оранжерейної культури схрещенням сортів Франкенталь і Мускат олександрійський.

Уперше був описаний у 1858 році. Сьюард Сноу, садівник з маєтку Ерл Грей, описував, що виник Мускат Гамбурзький від схрещування чорного винограду Гамбург (старий синонім Скіаві Гросса) із Мускатом білим Олександрійським. Проведений у 2003 році аналіз ДНК підтвердив цю інформацію.[1]

На Заході сорт більше відомий під назвою Чорний Мускат, хоча має ще низку синонімів. У США його називають Голден Гамбург, у Франції — Мускат де Гамбург. У країнах колишнього СРСР, крім назви Мускат Гамбурзький, поряд із американським і французьким синонімами використовують назву Мускат чорний Олександрійський.

Сьогодні сорт культивується майже по всьому світу: у Сполучених Штатах Америки, Аргентині, Італії, Франції, Греції, Тунісі, Україні та Молдові.

Ріст кущів середній. Вирощування на більш родючих ґрунтах сприяє розвитку лози висотою вище середньої. Ступінь визрівання пагонів високий, але при нестачі тепла і в умовах підвищеної вологості він погіршується. Молода лоза — світлорожевого кольору з густим опушенням. Дозрілі стебла — коричневі, з характерними червоними вузлами. Ступінь покриття пагонів листям високий.

Розмір листя — середній або великий. Форма листків — п'ятилопатева, серцеподібна. Є велика хвилястість по краю листа. Опушення нижньої поверхні листя рясне, зверху — малопомітне. Лист забарвлений у яскраво-зелений колір, із червоною облямівкою по краю зубців. Іноді на листі зустрічаються вкраплення буруватих плям. Квітки винограду двостатеві, але ступінь запилення невисока.[2]

Наявність специфічного аромату, що нагадує мускус — характерна риса сортів, що відносяться до мускатних.

Грона середніх розмірів або великі (маса 168—267 г), конічні, гіллясті, іноді крилаті, нещільні. Довжина грон рідко перевищує 18-19 см; розмір ягід варіює, з переважанням великих, довжиною до 25-26 см.

Ягоди здебільшого великі (середня маса 100 ягід — 310—415 г). Форма ягоди округла, овальна, забарвлення — фіолетово-синє з густим пруїном.

Шкірка тонка, міцна. М'якоть м'ясисто-соковита, приємна на смак, з тонким оригінальним мускатним ароматом. Вистигає в другій половині вересня. Урожайність висока (13,3 т/га). Районований у Вінницькій, Закарпатській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та в Криму.

З недоліків сорту відзначається підвищена крихкість гребеня, схильність ягід до осипання і горошіння ягід[3], нестабільна врожайність. Важливими перевагами є те, що сорт витримує тривале перевезення і зберігання; має гарні смакові якості в свіжому та консервованому вигляді.

Йде на виготовлення десертних вин, соків, маринадів, варення, компотів.

Цукристість 18–20 %, кислотність — 4,5–6 ‰. Вегетаційний період — 140—150 днів. Сила росту кущів середня. Вистигання лози — 85–90 %. Урожайність — 135 центнерів з гектара.[4]

Невисока здатність переносити зимові зниження температури не дозволяє вирощувати Мускат Гамбурзький в областях з морозними зимами. Мінімальна температура, яку виноград здатний витримати — -19 градусів. Сорт здатний приживатися на схилах південної та південно-західної орієнтації, вважає за краще легкі суглинки або супіски, може миритися навіть з піщаними ґрунтами. Відстань між рядами виноградника має бути не менше 2,3 метра. У ряду кущі розташовують на відстані півтора метра один від одного. Оптимальний результат дає формування лози по двуплечовому кордонному типу: висота штамба — 1,2 метра. Допуститмим є безштамбове вирощування сорту. Рекомендоване навантаження на кущ — не більше 20 пагонів, із яких плодоносними будуть від ½ до ¾. Обрізають пагони коротко, орієнтуючись на їх ступінь збереження після перезимування.

Виходячи з тривалості вегетаційного періоду (близько 150 днів), виноград відносять до середньопізніх сортів. Знімна зрілість настає в другій половині вересня.

Мускат гамбурзький нестійкий до основних хвороб винограду. Він сильно уражається мілдью і оїдіумом, схильний до сірої гнилі. Виходячи з цього протягом сезону потрібне проведення декількох попереджувальних обробок від цих хвороб. Відзначається також нестійкість проти бактеріального раку і філоксери.[5]

1. Власюк С. Г. Садівництво і виноградарство: навч.посiбник для серед.спец.навч.закладiв iз спец.N 3102 «Аагрономiя». К. : Вища школа, 1990. — 373 c.
2. Вержанский В. В. Виноградарство Южной Степи УССР: экономика и организация. Одесса: Маяк, 1976. — 140 c.
3. Виноградарство Півдня України / Ред. Ромашка I.С. ХЕРСОН: Кн.–газ. Вид-во, 1960. — 198 c.
4. Козак Г. Виноград: столові та технічні сорти / Г. Козак. Пропозиція: укр. журн. з питань агробізнесу. 2017. № 6. С. 140—143.
5. Перспективні столові сорти та форми винограду / І. Ковальова [та ін.]. Пропозиція: укр. журн. з питань агробізнесу. 2017. N 7/8. С. 176—179.
6. Семенов Г. М. Виноградарство и виноделие Херсонщины: советы авт. Виноградарю-любителю / Г. М. Семенов; соавт.: В. П. Быков, Е. И. Яценко, Е. М. Михалкина; худож. А. Г. Андреев. Херсон: Наддніпр. правда, 1995. — 67 c.

1. Сорт універсального призначення, незамінний у виноробстві - Мускат гамбурзький.
2. Власюк С. Г. Садівництво і виноградарство: навч.посiбник для серед.спец.навч.закладiв iз спец.N 3102 «Аагрономiя». К. : Вища школа, 1990. — 373 c.
3. Горошіння винограду — причина дрібної ягоди.
4. [Вержанский В. В. Виноградарство Южной Степи УССР: экономика и организация. Одесса: Маяк, 1976. — 140 c.]
5. Сорт универсального назначения, незаменимый в виноделии — Мускат гамбургский.