Мухін Василь Дмитрович

Мухін Василь Дмитрович (20.04.1915 — 28.10.1978) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старший лейтенант[1], пізніше гвардії майор.

Мухін Василь Дмитрович
Народження 20 квітня 1915(1915-04-20)
с. Миколаївка, зараз Волзький район, Самарська область, РФ
Смерть 28 жовтня 1978(1978-10-28) (63 роки)
м. Самара, РФ
Поховання Q4399030?
Країна  СРСР
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1936—1939, 1941—1945
Звання гвардії майор
Командування 3-м стрілецьким батальйоном 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Битва на Курській дузі
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Нагороди
Хрест Хоробрих (Польща)
Медалі

Біографія

Народився 20 квітня 1915 року в с. Миколаївка, зараз Волзький район, Самарська область в родині селянина. Закінчив 7 класів школи. Служив в Червоній Армії в 1936-1939 роках.

На фронті з липня 1941 року. В серпні 1941 року у бою під Вдовськом у Білорусі помічник командира взводу Мухін отримав перше поранення. Лікувався у госпіталі, закінчив короткотермінові курси. В битві під Москвою старший сержант Мухін командує взводом. Знов був поранений, лікувався до квітня 1942 року. В боях під Смоленськом командував ротою, знову був поранений. Після лікування старшого лейтенанта Мухіна призначають командиром батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

В.Д.Мухін особливо відзначився при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М.П. в нагородному листі написав, що боях на Київському напрямку Мисін проявив себе сміливим, мужнім і рішучим командиром. 23 і 24 вересня 1943 року успішно форсував річки Десну і Дніпро. На правому березі Дніпра батальйон Мухіна вступив у бій з переважаючими силами противника. За два дні боїв батальйон відбив 17 атак противника, знищив понад 600 гітлерівців, багато техніки і зброї[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшому лейтенанту Мухіну Василю Дмитровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[3].

Під час звільнення Білорусі старший лейтенант Мухін, як відзначив командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Мирошниченко Л.Г.[4], показав себе виключно стійким, мужнім і сміливим командиром. Прориваючи сильно укріплену смугу оборони противника, першим підняв свій батальйон в атаку і першим зайняв край с. Давидовичи, знищивши понад 300 німецьких солдат і офіцерів, 5 танків, 4 автомашини, 3 гармати і понад 10 ручних кулеметів. Знаходячись у бойових порядках підрозділів, особистим прикладом надихав особовий склад на подвиги. Був поранений у голову, від евакуації відмовився до прибуття командира полку. Був нагороджений орденом Олександра Невського.

На чолі свого батальйону звільняв Латвію і Польщу. 26 липня 1944 року гвардії капітан Мухін був нагороджений орденом Легіон Заслуг (США) офіцерського ступеня.

В боях за звільнення Німеччини, за уміле керівництво батальйоном в бою за населений пункт Розенгартен і м. Альтдам, за проявлену мужність і самовідданість гвардії майор Мухін був нагороджений орденом Червоного Прапора. Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Волошаненко А.В. у представленні до нагороди написав, що штурмовий батальйон десанту на танках під командою Мухіна першим увірвався до Розенгартену, оволодів ним, продовжував переслідувати противника і штурмом взяв м. Альтдам[5].

Війну В.Д. Мухин завершив з виходом 75-ї гвардійської стрілецької дивізії на річку Ельба.

Після війни майор Мухін продовжував службу в армії, в 1960 році звільнився у запас. Жив і працював у м. Куйбишев (зараз Самара). Помер 28 листопада 1978 року, похований на кладовищі "Рубіжне" в м. Самара.

Нагороди

Пам'ять
  • В м. Самара встановлено меморіальну дошку з ім'ям Героя.

Примітки
  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.793756, д.24, запись 150017504, стр. 304 (рос.)
  3. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  4. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.686044, д.2914, запись 46321400, стр.65
  5. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.686196, д.2258, запись 24034682, стр.26

Посилання

Мухін Василь Дмитрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.