Мучниця звичайна

Місцеві назви — мученик, ведмежа ягода. В англійській мові має назву «ведмежа ягода» (англ. bearberry).

Рослина 30—80 см заввишки з висхідними гілочками та червонобурою корою. Молоді гілочки зелені, опушені, простерті. Листки (10-25 мм завдовжки, 4-9 мм завширшки) зимуючі, шкірясті, чергові, довгасто-оберненояйцеподібні, на верхівці округлі, поступово переходять у короткий черешок, цілокраї, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світліші, з сіткою добре помітних жилок. Молоді листки по краю пухнасті. Квітки правильні, на коротких квітконіжках, зібрані у небагатоквіткові пониклі китиці на кінцях гілочок. Оцвітина подвійна. Чашечка зрослолиста, п'ятинадрізана, з війчастими тугими зубцями. Віночок (5-6,5 мм завдовжки, 2,5-4 мм завширшки) яйцеподібний з п'ятьма відігнутими зубцями. Тичинок десять, вони коротші за віночок. Маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід — червона ягодоподібна борошниста кістянка з п'ятьма кісточками, куляста (6-8 мм у діаметрі). Мучниця подібна до брусниці, яка відрізняється від мучниці нижньою зав'яззю і залозистими крапками з нижнього боку листка.

Росте мучниця у соснових лісах, на дюнних горбах. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні. Поширена на Поліссі. Райони збирання зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях. Запаси сировини незначні, промислова заготівля недоцільна. Рослина потребує бережливого використання, охорони та відновлення.

Формула квітки: *K(5)C(5)A10G1 (верхня зав'язь) (квітки двостатеві)

Лікарська, танідоносна, фарбувальна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують листки мучниці — Folium Uvae-ursi, які містять глікозиди метиларбутин і арбутин, гідрохінон, галотанін, урсолову, галову й елагову кислоти. Арбутин і гідрохінон мають антисептичні властивості, тому мучницю використовують як протигнильний, в'яжучий, протизапальний і дезинфікуючий засіб при хворобах сечового міхура та сечових шляхів.

У народній медицині листки мучниці застосовують при хворобах нирок, сечового міхура та інших хворобах, що викликаються порушенням обміну речовин. Рекомендується також мучниця при нервових хворобах, маткових кровотечах, жіночих хворобах, ревматизмі, астмі тощо.

У ветеринарії відвар листків мучниці використовують як сечогінний засіб і при кривавій сечі у рогатої худоби.

Мучниця високо ціниться в шкіряній промисловості, її листки і корені містять до 35 % високоякісних танідів, придатних для дублення тонких шкур ї фарбування їх у темно-сірий і сіро-жовтий кольори. Листки придатні і для фарбування шерсті в темні кольори. Молоді гілки й листки мучниці можуть служити джерелом гідрохінону, що використовується у фотографії.

Мучниця — декоративна рослина, її декоративність зберігається протягом вегетаційного періоду. Рекомендується для розведення в садах і лісопарках, для декорування кам'яних гірок.

В Україні можна тримати дану рослину на присадибній ділянці за умови достатнього зволоження. Для цього частину чорноземи треба викопати і розбавити або замінити сумішшю із верхового торфу, піску, соснової смоли, вермікуліту, прілих гілок і хвої сосни, на худий кінець ялини, але не туї, можна одноразово додати кількасот грам переброженого коров'яку, поливати тільки дощовою водою, а за наявності лиш жорсткої мінералізованої води або з домішками металів (наприклад, якщо це вода з даху) — підкислити оцтом або дистилювати.

На глині росте навіть гірше ніж на чорноземах, глину чи глинозем треба викопувати, або якщо забракне торфу — то глину можна підмішати тільки розмоловши і розсипається потроху рівномірно.

Категорично не вкривайте горіховим листям. Краще хвоєю або друзками, в крайньому випадку вишневим опадом, але в березні старанно зібрати.

Гарно реагує на кислий торф, вермікуліт із добавкою піску. Натомість непотрібні мін добрива, а тим паче гній.

Рослина дуже красива, своїми плітьми вкриває землю. Не боїться пирію. Не потребує частого прорідження і не відбувається такого швидкого виродження від загущення, як це є у смородини, якщо не відкидається тінь від дерев.

Не варто садити в тіні плодових дерев, особливо горіха, груші. Не суміщати і не перейменоване з ожиною. Брусниці можна садити поруч, але окремо, інакше мучниця її витіснити. Перемежовувати найкраще з високорослою лохиною, вересом, ерікою. Якщо поруч тече струмок — дуже гарно, але варто відступити зо два метри.

Заливати не потрібно. Головне, щоб поверхня не просихала повністю довше ніж на 1-2 доби.

При потребі збору зеленої маси із висаджених кущів листки заготовляйте не щороку, або виокремити ділянки, і заготівлю на них вести почергово. Для суміщення гарного урожаю і заготівлі матеріалу для листяних настроїв, чаїв вирізати в першу чергу загущуючі, слабкі пагони і ті які зав'яззю та мало ягід.

Сушене листя рослини не горить.

Листки мучниці збирають до початку або на початку квітнення, зрізуючи гілки ножами або серпами. При проведенні повторних заготівель на одному і тому ж масиві потрібно збирати не більше 75 % рослин, періодичність заготівель — 4-6 років. Сушать гілки на відкритому повітрі або під наметами. Після висушування гілки обмолочують, видаляють стебла, а листки пакують у мішки або тюки вагою по 25, 50, 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — п'ять років.

Посилена заготівля листя мучниці в Українському Поліссі призвела до значного збіднення її запасів, тому вже зараз необхідно подбати про відтворення заростей. Розведення мучниці доцільне на галявинах, у зріджених соснових лісостанах, на вирубках і згарищах. Розводиться мучниця як насінним, так і вегетативним способом, кореневими живцями. Підсівом насіння в молоді культури сосни в Литві створені нові масиви цієї цінної рослини.

• Список дикорослих корисних рослин України

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.

• Мучниця звичайна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 286. — ISBN 5-88500-055-7.

• МУЧНИЦЯ //Фармацевтична енциклопедія