Міннібаєво – Казань (етанопровід)

Етанопровід Міннібаєво — Казань — система для транспортування етану з газопереробних заводів (Оренбурзький, Міннібаєвський) до заводу етилену нафтохімічного комплексу «Казаньоргсинтез».

Ще у 1950-х роках на основі запасів унікального Ромашкінського нафтового родовища було споруджено Міннібаєвський газопереробний (спершу — газобензиновий) завод. Для транспортування його продукції у 1972 році ввели в експлуатацію продуктопровід Міннібаєво — Казань.[1] Проте із газу місцевих родовищ, окрім пропану, бутану та газового бензину, була можливість виділяти також етан. Останній є оптимальною сировиною для виробництва етилену (наймасовішого продукту органічної хімії), проте з ряду причин техніко-економічного характеру його виділення зі складу природного газу є доцільним лише при наявності системи, що може мінімізувати транспортні витрати й таким чином забезпечити конкурентоздатність у порівнянні зі здійсненням крекінгу легких фракцій нафти. Зазвичай це реалізується за допомогою спорудження етанопроводів, що напряму з'єднують ГПЗ із нафтохімічними комплексами. Тому після введення в дію у 1975 році п'ятої черги Міннібаєвського ГПЗ, яка могла вилучати етан[2], продуктопровід перевели на транспортування цієї фракції до «Казаньоргсинтез».

Етанопровід прокладений в одному коридорі з магістральним газопроводом Міннібаєво — Казань. Його діаметр становить 720 мм, довжина 292 км, спосіб прокладки — підземний.[3]

У кінці 2000-х років на Міннібаєвському ГПЗ реалізували проект по підвищенню рівня вилучення етану, завдяки якому потужності з виробництва цього продукту зросли від 90 до 140 тисяч тонн на рік.[4]

В 1982 році у районі Аппаково до траси Міннібаєво — Казань під'єднали етанопровід Оренбург — Казань, який є джерелом більшої частини поставок етану до «Казаньоргсинтез».

У квітні 2006 року на етанопроводі Міннібаєво — Казань в Альмет'ївському районі Татарії сталась аварія, що потягнула вибух етанової фракції. Проте вже наступного дня транспортування продукції було відновлене.[5]