Міноносці класу «Гусар»

Міноносці класу «Гусар» належали до Цісарсько-королівського військового флоту Австро-Угорщини. Протягом 1905—1911 років було збудовано загалом 12 міноносців класу «Гусар». Сім з них заклали на верфі Danubius у Рієці («Csikós» (Чікош (Табунник)), «Dinara» (Дінара), «Pandúr» (Пандур), «Réka» (Река — угорське жіноче ім'я), «Streiter» (Штрайтер (Воїн)), «Turul» (Турул), «Velebit» (Велебіт), чотири на верфі Stabilimento Tecnico у Трієсті («Scharfschütze» (Снайпер), «Ulan» (Улан), «Uskoke» (Ускокі), и «Wildfang» (Вільдфанг)), один у Морському арсеналі Пули («Huszár» (Гусар)). Назви міноносців походили від назв гірських вершин Хорватії чи родів військ.

Міноносці класу "Гусар"
"Гусар"
Служба
Тип/клас Міноносці
Держава прапора
Належність Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Корабельня "Danubius Fiume", "S.T.T.", "Arsenal Pola"
Введено в експлуатацію 1905-1911
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 389.4 - 414 т
Довжина 67 м
Ширина 6,2 м
Осадка 1,8 м
Технічні дані
Рухова установка 4 котли Ярроу,

4 парові машини

Гвинти 2
Потужність 6000 к.с.
Швидкість 28 вузлів (51,9 км/год.)
Екіпаж 65 чоловік
Озброєння
Артилерія до 1910
  • 1× 70 мм L/45 Škoda
  • 7× 47 мм L/44 Škoda

після 1910

  • 1× 70 мм L/45 Škoda
  • 5× 70 мм L/30 Škoda

на 1918

  • 1× 70 мм L/45 Škoda
  • 4× 70 мм L/30 Škoda
Торпедно-мінне озброєння 2× 450 мм торпедні апарати
Зенітне озброєння на 1918
  • 1× 70 мм L/45 Škoda
  • 1× кулемет

Історія
«Warasdiner». 1914
«Вільдфанг»
«Улан»

Потужні модерні вертикальні парові машини потрійного розширення дозволяли міноносцям розвивати швидкість до 28 вузлів. При модернізації 1910 47 мм гармати замінили 66 мм.

Однотипний міноносець «Warasdiner» був виготовлений 1912 на замовлення Китаю. Він був озброєний гарматами британської фірми «Elswick», торпедними апаратами фірми «Whitehead» та розвинув швидкість 30,65 вузлів завдяки потужнішому двигуну. Через революцію у Китаї він не був викуплений. У серпні 1914 про нього згадали і купили для флоту за 1,292 млн крон. Міноносець перевели з Трієсту до Пули, де до 28 серпня переозброїли гарматами фірми «Шкода» і ввели до флоту.

Під час війни міноносці виконували численні операції по розвідці, постановці мін, конвоюванню транспортів, рятуванні моряків з потоплених кораблів. Вони брали участь у перестрілках з ворожими кораблями, переслідуванні підводних човнів, обстрілі італійського узбережжя. В час війни затонули міноносці «Вільдфанг» (4 черня 1917 підірвався на міні), «Штрайтер» (14 квітня 1918 зіткнувся з транспортом «Петка».

Після війни міноносці «Пандур» та «Река» передали Франції, «Улан» Греції, решту Італії. Міноносці продали на металобрухт у 1920—1921 роках. Лише «Улан» перейменували на «Смірну» і використовували до 1928 року.

Посилання

Джерела
  • Vladimír Hynek, Petr Klučina Mezi krymskou a rusko-japonskou válkou // Válečné lodě 2. — Praha: Naše vojsko, 1986.
  • Vladimír Hynek, Petr Klučina, Evžen Škňouřil První světová válka // Válečné lodě 3. — Praha: Naše vojsko, 1988. — ISBN 28-029-88
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.