Мінуш Бареллі

Батько Мінуш — джазовий музикант Еме Бареллі, а мати — співачка Люсьєн Деліль[2].

23-25 червня 1966 року Бареллі взяла участь у фестивалі пісні Rose de France в Антіб, який також відомий як фестиваль «Золота Троянда». Мінуш виконала пісню «Goualante 67» з тільки що записаної пластинки[3]. Вона, будучи однією з тридцяти учасників фестивалю, посіла призове місце. Друге місце зайняв дует Line et Willy, який на наступний рік після Мінуш також представляв Монако на Євробаченні.

У 1967 році Мінуш представляла Монако на Євробаченні у Відні з піснею «Boum-Badaboum», яка була написана Сержем Генсбуром. Під час виступу оркестром диригував батько співачки. Пісня, виконана французькою, посіла п'яте місце серед сімнадцяти учасників[4]. Також були записані версії пісні англійською, німецькою та італійською мовами, які були випущені на вінілових синглах в різних країнах Європи.

Влітку 1968 року Мінуш, яка раніше була підписана на CBS, перейшла на новий лейбл — Barclay. Тільки в 1970 році побачила світ її нова платівка «On s'est aimera»[5]. У 1980 році Мінуш взяла участь у французькому національному відборі Євробачення з композицією «Viens dans ma farandole», але посіла лише шосте місце у другому півфіналі[4].

Мінуш тривалий час була постійним диктором на радіо Монмартра, також була телеведучою, працювала на каналі TF1. Співачка прийняла громадянство Монако в 2002 році. І там же, в князівстві Монако, Мінуш Бареллі померла 20 лютого 2004 року у віці 56 років після хвороби[4].

Випущені пісні

1965 рік

• Le diable est près de toi (автори Guy Magenta і Ralph Bernet)
• J'aime trop la liberté (автори Guy Magenta і Mya Simille)
• Vivre sa jeunesse (автори Joss Baselli, Armand Canfora та Michel Jourdan)
• Vingt ans (Aimé Barelli і Pierre Delanoë)

1966 рік

• Goualante 67 (автори H. Contet і Aimé Barelli)
• Du moment que (автори H. Contet і Aimé Barelli)
• Je prendrai tout (автори H. Contet і Aimé Barelli)
• Ça fait du bruit) (автори H. Contet і Aimé Barelli)

1967 рік

• Boum badaboum (автор Serge Gainsbourg; версії французькою, англійською, італійською та німецькою)
• Je saurai bien me faire aimer (автори Guy Magenta і Vline Buggy)
• Il faut dire (автори Michel Jourdan, Joss Baselli, Armand Canfora; версії французькою, англійською, італійською та німецькою)
• Le garçon d Ostende (автори Aimé Barelli і Pierre Delanoë)
• Si j'ai rêvé (автори A. Izola і Christian Sarrel)
• Chanson folle (A strange song) (автори Ship Taylor і Claude lemesle)

1968 рік

• Dégourdis-toi
• Cette chanson-là nous ressemble

1970 рік

• On s'est aimera (автори J. Demarny і F. Fumiére)
• Papy (автори C. Level і C. Morgan)

1971 рік

• Cours après moi (автори Ralph Bernet і Claude Morgan)
• Colin Maillard (автори Charles Level, Yvon Ouazana і Jean-Pierre Festi)

1980 рік

• Viens dans ma farandole
• C'est bête mais je pars

1995 рік

Випущений альбом Elle et moi: Minouche Barelli chante Lucienne Delyle, на якому Бареллі виконувала пісні своєї матері. У 2000 році альбом був перевиданий. До нього увійшли такі композиції:

• Ca marche
• Mon amant de St Jean
• Sur les quais du vieux…
• Toi, c'est vrai
• C'est un gars
• Merci Paris
• Le tango nous invite
• Elle et moi
• Java
• Pour lui
• Un ange comme ça

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінуш Бареллі

• Дискографія Минуш Бареллі на Encyclopedisque