Міриди

Міриди — клас пульсуючих змінних зір, назву якому дала Міра (зоря) з сузір'я Кита. До цього класу належать зорі червоного кольору з періодом пульсацій від 80 до 1000 діб і змінами світності більше, ніж на 2,5 зоряних величин у видимих променях (V)[1]. Міриди — червоні гіганти, що перебувають на кінцевих етапах зоряної еволюції. На діаграмі Герцшпрунга — Рассела вони лежать на асимптотичному відгалуженні гігантів[1]. Цим зорям властивий високий темп втрати маси, що досягає 10^-7 — 10^-6 M_☉ на рік[1]. Протягом декількох мільйонів років вони скинуть свою зовнішню оболонку й перетворяться на білих карликів.

Ультрафіолетова світлина Міри, одержаний з телескопа «Габбл»

Вважають, що маса мірид не перевищує двох сонячних мас, проте їх світність в тисячі разів більша сонячної через сильно розширену зовнішню оболонку. Вважається, що пульсація мірид обумовлена ​​періодичним стисканням і розширенням цих зір. Це викликає зміни температури, що призводять до варіацій світності. Ранні моделі мірид виходили з того, що зірки залишаються сферично симетричними під час цих процесів. Останні дослідження мірид показали, що 75% з них не є сферично симетричними^{[джерело?]}.

Хоча багато мірид схожі в структурі й поведінці, це все ж гетерогенний клас змінних зір, що відрізняються за віком, масою, періодом пульсації й хімічним складом^{[джерело?]}.

Наприклад, у багатьох зір, таких як R Зайця, у спектрі переважає вуглець, що свідчить про перенесення речовини з ядра на поверхню. Ця речовина часто формує пиловий покрив, який робить зірку то тьмянішою, то яскравішою.

Міриди є популярними об'єктами спостереження астрономів-аматорів завдяки великій амплітуді змін їх блиску.