Мірошниченко Віктор Миколайович
Віктор Миколайович Мірошниченко (нар. 15 квітня 1937, Нечаяне Миколаївська область — пом. 23 листопада 1987 Київ) — український актор театру і кіно. Заслужений артист Чуваської АРСР (1971). Заслужений артист УРСР (1978). Член Спілки кінематографістів України.
| Віктор Мірошниченко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Віктор Миколайович Мірошниченко | |||
| Народився |
15 квітня 1937 Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська обл., Українська РСР, СРСР | |||
| Помер |
23 листопада 1987 (50 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Берковецьке кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 УРСР | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Одеське театрально-художнє училище | |||
| Роки діяльності | 1963 — 1987 | |||
| IMDb | nm0592513 | |||
| Нагороди та премії | ||||
   | ||||
|
| ||||
Життєпис
Народився Віктор Мірошниченко 15 квітня 1937 р. у с. Нечаяне Миколаївської області в селянській родині. Закінчив Одеське театрально-художнє училище у 1956 році та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у 1964.
Віктор Мірошниченко у 1964—1974 роках працював в Чернігівському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. З 1964 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. У 1974—1976 роках — актор Донецького музично-драматичного театру імені Артема.
Нагороджений медалями.
Помер 23 листопада 1987 р. в Києві, похований на міському цвинтарі «Берковеці».
Доробок
Знявся у стрічках:
- «Юнга зі шхуни „Колумб“» (1963, Левко),
- «Наш чесний хліб» (1964, шофер, член керівництва та механізатор Степан («Шестєрьонка»),
- «Анничка» (1968, епіз.),
- «Дума про Британку» (1969, Мамай),
- «На Київському напрямку» (Павло),
- «Важкий колос» (1969, Стороженко),
- «Будні карного розшуку» та «Інспектор карного розшуку» (Білоус — роль озвучив актор П. Морозенко),
- «Сеспель» (Федір Покришкін),
- "В бій ідуть одні «старики» (комполка),
- «Гуси-лебеді летять»
- «Щедрий вечір» (Панас),
- «Дивитися в очі»,
- «Ати-бати, йшли солдати...» (1976, старшина Гарбузенко),
- «Це було в Міжгір'ї» (Семен Лодиженко),
- «Тачанка з півдня» (епіз.),
- «Єралашний рейс» (матрос),
- «Пробивна людина» (голова міськвиконкому),
- «Червоні погони» (епіз.),
- «Віщує перемогу» (Горпенко),
- «Візит у Ковалівку» (Любомир Козачина),
- «Дударики» (1979, уповноважений НК),
- «Дипломати мимоволі» (Верет),
- «Платон мені друг» (Іван Чебрець),
- «Багряні береги» (Сарнецький),
- «Чекаю і сподіваюсь» (епіз.),
- «Під свист куль» (Божидар),
- «Розколоте небо» (1979, епіз.),
- «Танкодром» (Заруба),
- «Право керувати» (Кри-вохиж),
- «Ти мусиш жити» (епіз.),
- «Високий перевал» (1981, Чалій),
- «Житіє святих сестер» (епіз.),
- «Ще до війни» (епіз.),
- «Гонки по вертикалі» (1982),
- «Дубровський» (1988, Харитон),
- «Грішник» (1988, епіз.) та ін.
Література
- Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 107—108.