Мірсаїд Міршакар
| Мірсаїд Міршакар | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мирсаид Миршакар | |||||||
 Мірсаїд Міршакар | |||||||
| Ім'я при народженні | Мирсаид Миршакаров | ||||||
| Народився |
23 квітня (6 травня) 1912 кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії | ||||||
| Помер |
1 серпня 1993 (81 рік) Душанбе, Таджикистан | ||||||
| Поховання | Душанбе і Парк Лучобd | ||||||
| Громадянство |
 СРСР Таджикистан | ||||||
| Діяльність |
письменник, драматург і поет, державний діяч | ||||||
| Сфера роботи | поет[1][2], драматург[1][2], редактор[1][2] і сценарист[1][2] | ||||||
| Мова творів | таджицька | ||||||
| Напрямок | соціалістичний реалізм | ||||||
| Жанр | вірші, поеми, п'єси | ||||||
| Членство | Спілка письменників СРСР | ||||||
| Партія | КПРС | ||||||
| Премії |
| ||||||
|
| |||||||
Мірсаїд Міршакар (тадж. Мирсаид Миршакар, Мірсаїд Міршакаров / тадж. Мирсаид Миршакаров; *23 квітня (6 травня) 1912, кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії — 1 серпня 1993) — таджицький радянський письменник, драматург і поет (класик сучасної таджицької літератури), державний діяч. Народний поет Таджикистану (1962). Лауреат Сталінської премії 3-го ступеню (1950). Член ВКП(б) (від 1942 року).
Біографія
Мірсаїд Міршакар народився 23 квітня (6 травня) 1912 року в кишлаку Синдев (тепер Шугнонської нохії Таджикистану) у родині дехканина, що займався тваринництвом.
Навчався у школі в кишлаку Поршнев, потім у школі-інтернаті Хорога. Юнаком-комсомольцем брав активну участь у зведенні Вахшської ГЕС. Будівництву каналу, який дав можливість зрошувати 6 000 гектарів землі, на яких були створені великі плантації бавовника, присвячена поема Міршакара «Прапор свободи».
М. Міршакар закінчив курси Центральної школи радянського і партійного будівництва у 1930 році.
Від 1930 року працював у газеті «Комсомоли Тоҷикистон», був редактором газети «Зарбдори сохтмони Вахш» («Ударник Вахшбуду»).
До 1937 року — у лавах Робітничо-селянської Червоної армії.
Від 1937 року — відповідальний секретар, редактор газети «Васияти Ленин».
У період 1940—43 років Мірсаїд Міршакар — відповідальний секретар Правління Спілки письменників Таджицької РСР. Був начальником репертуарного комітету Управління у справах мистецтв РНК Таджицької РСР.
У 1946—59 роках — відповідальний секретар Правління СП Таджицької РСР, заступник завідувача Відділу агітації та пропаганди ЦК КП Таджицької РСР.
Мірсаїд Міршакар — депутат Верховної Ради Таджицької РСР 3-9 скликань. Член ЦК КП Таджицької РСР від 1963 року.
У 1961—75 роки М. Міршакар посідав посаду Голови Верховної Ради Таджицької РСР.
Нагороди та звання
- Сталінська премія третього ступеня (1950) — за поеми «Золотий кишлак» (1942), «Непокірний П'яндж» (1949);
- Народний поет Таджицької РСР (1962);
- Премія імені Ленінського комсомолу Таджицької РСР (1972);
- Почесна медаль «Борцеві за мир» (Радянський комітет захисту миру);
- 2 ордени Леніна;
- Орден Жовтневої Революції;
- 2 ордени Трудового Червоного Прапора;
- Орден «Знак Пошани».
Літературна діяльність
Головні твори Мірсаїда Міршакара:
- «Прапор бригади» (1934);
- «Учитель любові» (1945);
- «Ташбек і Гулькубран» (1946);
- «Помилка Бобосафара» (1947);
- «Золотий кишлак» (1949);
- «Моє місто» (1951);
- «Непокірний П'яндж» (1949);
- «Тухматшоєв» (1953);
- «Ленін на Памірі» (1955);
- «Трагедія Усманова» (1957);
- «Подруги» (1961);
- «Любов і обов'язок» (1962);
- «Погляд Леніна» (1964);
- «Ледачий степ» (1964);
- «Кохання горянки» (1964);
- «Сторінки щоденника» (1975).
Також писав дитячі книжки, зокрема:
Посилання
- Міршакар // ЕСУ
- Міршакар // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 240.
- Мірсаїд Міршакар на www.pisateli.freenet.tj (Письменники Таджикистану) // "Писатели Таджикистана", Душанбе: «Ирфон», 1986 (рос.)