Міфологія Стародавнього Єгипту

Міфоло́гія Стародавнього Єгипту — зібрання міфів Стародавнього Єгипту, які описують дії єгипетських богів як засобу пізнання світу.

Нун, який тримає на руках сонячний човен, з якого вийшов Ра і почав створення світу Атум.

Історія

Шлях розвитку єгипетської міфології важко простежити. Єгиптологи намагаються створити обґрунтовані на письмових джерелах (які з'явилися набагато пізніше) гіпотези щодо становлення і розвитку єгипетської міфології[1]. Цілком очевидно простежується вплив сил природи на міфологію давніх єгиптян. Кожен день сходить сонце, яке приносить тепло і світло на землю, забезпечуючи життєдіяльність людини. Щороку розливається Ніл, відновлюючи родючість землі і сприяючи веденню високопродуктивного землеробства, забезпечуючи стійке зростання та розвиток Єгипетської цивілізації. Таким чином, єгиптяни помітили, що води Нілу (Нун) і сонце (Ра) які є символами життя. Ця тендітна періодичність перебувала під постійною загрозою зриву: надзвичайно низькі розливи Нілу приводили до голоду, а повені знищували сівбу та житла стародавніх єгиптян[2]. Водночас гостинна долина Нілу була оточена суворою пустелею, населеною ворожими народами, з якими єгиптяни періодично воювали і вважали їх нецивілізованими[3]. В свою чергу, єгиптяни вважали, що їхня земля є ізольованим місцем стабільності Маат, що знаходяться в оточенні і під постійною загрозою хаосу. Принцип Маат включає в себе як правильність і закономірність розвитку всесвіту, так і згуртованість суспільства, і що особливо важливо, відповідальність царя і простого смертного за свої вчинки. Маат символізувала собою великий божественний порядок і закон, дарований всесвіту Богом-творцем під час створення світу, згідно з яким змінюють один одного пори року, рухаються в небесах зорі і планети, існують і взаємодіють боги і люди. Маат втілювала в собі принцип локальної гармонії поєднуючи локальний і вселенський світопорядок, небо і землю, проголошуючи нову урочистість порядку у всесвіті над початковим хаосом — океаном Нуна. Саме ця ідея відновлення з'являється в єгипетській релігійній думці[4].

Див. також

Примітки
  1. Anthes in Kramer 1961, pp. 29-30
  2. David 2002, pp. 1-2
  3. O'Connor, David, «Egypt's View of „Others“», in Tait 2003, pp. 155, 178—179
  4. Tobin 1989, pp. 10-11

Література
  • Рак И. В. «Египетская мифология». — 3000 прим.[недоступне посилання з квітня 2019]
  • Швец Н. Н. Словарь египетской мифологии. — ISBN 978-5-95244-3466-0.
  • Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. — ISBN 5-85270-016-9 (т.1); 5-85270-069-Х; 5-86018-014-4 (т.1); 5-85270-072-Х (т.2); 5-86018-015-2 (т.2);.
  • Словарь Египетской Мифологии. — ISBN 978-5-9524-3466-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.