Історія Стародавнього Єгипту

Стародавній Єгипет — стародавня держава в Північно-Східній Африці, в нижній течії річки Ніл.

Частина серії статей на тему:
Історія Стародавнього Єгипту[1]
Великий Сфінкс і піраміди Гізи
Категорія • Портал

Джерела історичних відомостей

Можна виділити наступні три основних джерела знань про Стародавній Єгипет[2]:

  • Тексти, написані грецькими письменниками. Найбільш відомими авторами, які писали про Єгипет, були Геродот (V століття до н. е.), Гекатей (IV–III ст. до н. е.), Діодор Сицилійський (I ст. до н. е.), Страбон (I ст. до н. е. — I століття н. е.). Дані джерела страждають неповнотою і включають досить велику кількість недостовірних відомостей, що є наслідком неповних відомостей про Єгипет та його культуру у греків. Сюди ж можна включити написану грецькою мовою історію Єгипту, автором якої є єгипетський жрець Манефон. Це джерело було написане в кінці IV століття до н. е. вже після того, як Єгипет був завойований Македонією. Манефон згадує про 30 династій, які царювали в Єгипті, а також ділить всю його історію на три періоди: Давнє царство, Середнє царство і Нове царство. Праці Манефона дійшли до сучасності лише в більш пізніх списках єврейських і християнських авторів, і містять спотворення, вставки і виправлення.
  • Біблія та інші єврейські релігійні книги, написані починаючи з XI століття до н. е. До цих джерел ставляться з обережністю, так як вони розглядають історію Єгипту лише у зв'язку з історією єврейського народу, і тому є неповними. Крім того, оцінки фактів історії Єгипту в даних джерелах є явно односторонніми і тенденційними.
  • Найбільш важливим джерелом є документи, написи і предмети, які безпосередньо виходять зі Стародавнього Єгипту. Читання їх стало можливо завдяки розшифровці єгипетської ієрогліфічної писемності Жаном-Франсуа Шампольоном. До нашого часу дійшло досить багато папірусів, що містять записи різного характеру, написів на стінах будівель і пам'ятників, малюнків на гробницях та інших спорудах, а також предметів побуту, релігійного культу і творів мистецтва. Ці джерела містять значний об'єм відомостей про єгипетський побут, державну організацію суспільства, релігію, заняття населення, зовнішню і внутрішню політику Стародавнього Єгипту.

Періодизація

Історію Стародавнього Єгипту прийнято ділити на декілька етапів. Сучасна єгиптологія в історії Стародавнього Єгипту виявляє наступні етапи:

Щодо датувань в єгиптології існує безліч незалежних і відносно однаково добре обґрунтованих теорій. За недостатністю джерельної бази на сьогоднішній день ми не можемо бути на сто відсотків упевненими в абсолютних датах тієї чи іншої події староєгипетської історії. Про більшість фактів можна говорити лише відносно. Так, початком давньоєгипетської цивілізації є початок Ранньодинастичного періоду, що сталося, як вважають сучасні єгиптологи, в 4-му тисячолітті до н. е. Кінець же Класичного Єгипту відомий точно — це 31 р. до н. е., коли закінчив правління останній фараон Стародавнього Єгипту Цезаріон, і Єгипет став провінцією Римської імперії.

Додинастичний Єгипет

В 4-му тис. до н. е. з багатьох невеликих територіальних утворень — номів — виникло два політичних об'єднання — Верхній Єгипет і Нижній Єгипет (зі столицями в Ієраконполі і Буто). Створення єдиної держави приписують правителю Верхнього Єгипту Менесу. Столицею об'єднаної держави близько 3000 р. до н. е. став Мемфіс в південній частині дельти Ніла. До кінця 4-го — початку 3-го тис. відносяться перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.

В 30-28 століттях почалися зіткнення з сусідами: кушитами (нубійцями) — на півдні, з лівійцями — на заході і кочівниками з Синайського півострова — на північному сході.

Династичний період
Маска Тутанхамона

В XXVIII-XXIII століттях до н. е. сформувалася давньоєгипетська цивілізація. Єдність Єгипту втілювалося у владі фараонів — необмежених господарів всієї країни. Фараон був главою культів всіх богів Єгипту і сам був обожнений. Виявом цього було будівництво у цей період пірамід — гробниць фараонів Джосера, Снофру, Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) і Мікеріна (Менкаура). Зросло значення геліопольського культу бога сонця Ра, синами якого називали себе всі фараони.

В XXIII–XXI століттях до н. е. Єгипет розпадається на безліч номів. Нове об'єднання Єгипту почалося з піднесення номархів Гераклеополя (в Середньому Єгипті), пізніше посилилися правителі південного міста Фіви. Фіванський фараон Ментухотеп I став правителем об'єднаного Єгипту.

В XXI–XVIII століттях до н. е. покровітелем фараонів був оголошений бог Амон. Аменемхет I переніс столицю з Фів в Іттауі в Файюмському оазисі. Новий розпад Єгипту.

В XVIII–XVI століттях до н. е. гіксоси захопили владу в Нижньому Єгипті і зробили своєю столицею місто Аваріс в східній частині дельти Ніла. Знищити панування гіксосів вдалося Яхмосу I. Переслідуючи їх, він вторгся в Палестину, Сирію. Його наступники встановили панування Єгипту в Палестині, Фінікії, Сирії; країна Куш до 4-го нільського порогу стала провінцією Єгипту.

При Аменхотепі III Стародавній Єгипет досяг найбільшої могутності. З провінцій в Азії і з країни Куш Стародавній Єгипет отримував як данину деревину, метали (мідь, олово, свинець, срібло), худобу, рабів, вина, ювелірні вироби, слонову кістку. З країни Пунт, куди цариця Хатшепсут направила експедицію, в Стародавній Єгипет надходили пахощі. У цей період армія Єгипту стала регулярною. Релігійна реформа Аменхотепа IV (Ехнатона) проголосила культ єдиного для єгиптян бога Атона (сонячного диска). На честь цього бога будується нова столиця Ахетатон. Після смерті Ехнатона в 1335 до н. е. було відновлено шанування колишніх богів, і Фіви знову стали столицею Єгипту. Захопившись релігійною реформою, Ехнатон закинув управління державою. Занепад тривав і після його смерті, але близько 1290 до н. е. фараон Рамсес II відновив могутність Єгипту. Він вів запеклу боротьбу з хетами і їх сирійськими союзниками. Столицею Єгипту при Рамсесі II став Пер-Рамсес, побудований на місці Аваріса.

Кінець єдиного Єгипту

В XI–VII до н. е. століттях зміцнилася влада номархів.

В 945 г. до н. е. лівійський воєначальник Шешонк I проголосив себе фараоном, зробивши своєю резиденцією місто Бубастіс в дельті Ніла. Він узяв Єрусалим і пограбував його.

В 671 г. до н. е. ассирійська армія Асархаддона захопила і розграбувала Мемфіс.

В 667 і 663 р. до н. е. ассирійці оволоділи Фівами. Псамметіху I вдалося знову об'єднати Стародавній Єгипет. При Нехо II, сині Псамметіха I, був проритий канал, що зв'язав Ніл з Червоним морем.

В 525 р. до н. е. Єгипет був завойований перським царем Камбісом і став перської провінцією (сатрапією).

В 405 р. до н. е. Аміртей видворив перські війська з Єгипту і відновив незалежність.

В 342 р. до н. е. перси під проводом царя Артаксеркса III знову захоплюють Єгипет, піддавши його значному розоренню.

Елліністичний період

В 332 році до н. е. в Єгипет вступила армія Олександра Македонського. Стародавній Єгипет став частиною його держави. Після розділу його імперії між діадохами Єгипет дістався полководцю Птоломею Лагу — засновнику греко-македонської династії Птоломеев Лагідів (в 305-30 рр. до н. е.). Столицею стало місто Олександрія.

При Птоломеях Єгипет став головним постачальником хліба в елліністичному світі. У цей період флот Єгипту панував в Середземному морі. У правління цариці Клеопатри, останньої з династії Птоломеїв, Єгипет виявився втягнутим у політичну боротьбу в Стародавньому Римі. Після поразки флоту Єгипту в битві при Актіумі в 31 р до н. е. і самогубства Клеопатри VII Єгипет був перетворений на римську провінцію (30 р до н. е.).

Див. також

Література
  • Брестед Д., Тураев Б. История Древнего Египта.— Мн.: Харвест, 2003. ISBN 5-17-031907-X
  • Коростовцев М. А. Писцы Древнего Египта/ Под общей редакцией А. С. Четверухина.— СПб.: Летний сад, 2001. — 368 с.
  • Перепёлкин Ю. Я. История Древнего Египта.— СПб.: Летний сад, 2001. ISBN 5-89740-011-3
  • Шоу Я. Древний Египет. / пер. с англ. И. Сергеевой.— М.: «АСТ»; «Астрель», 2006.

Посилання

Примітки
  1. Усі роки подані до нашої ери.
  2. Всеобщая история государства и права. Учебник для вузов в двух томах. — ISBN 978-5-94373-194-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.