Мішель Бютор

Мішель Бютор
Michel Butor
Мішель Бютор 2002
Народився 14 вересня 1926(1926-09-14)
Мон-ан-Барель, Нор, Франція
Помер 24 серпня 2016(2016-08-24) (89 років)
Контамін-сюр-Арв, Верхня Савоя, Франція
Громадянство  Франція
Національність француз
Місце проживання Люсенж
Париж
Евре
Діяльність письменник
Сфера роботи література і переклад
Alma mater ліцей Людовика Великого
Мова творів французька[1]
Роки активності з 1954
Напрямок новий роман
Жанр роман, есе, поезія
Magnum opus Модифікація, роман, (1957)
У шлюбі з Marie-Jo Butord[2]
Нагороди

премія Ренодо (1957)

премія Фенеона (1956)

Велика літературна премія Французької академії (2013)

Mallarmé prized (2006)

Гран-прі Товариства літераторівd (2016)

honorary doctor of Johannes Gutenberg University Mainzd


 Мішель Бютор у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Мішель Бютор (фр. Michel Butor; 14 вересня 1926, Мон-ан-Барель, Нор, Франція 24 серпня 2016, Контамін-сюр-Арв, Верхня Савоя, Франція) французький письменник, представник нового роману.

Біографія

Вивчав філософію в Сорбонні (закінчив в 1947 р.). Викладав французьку мову в Єгипті, Манчестері, Салоніках. Обіймав посаду викладача філософії в Женевській міжнародній школі. Потім працював викладачем літературознавства спершу у США, а згодом в університеті Ніцци й нарешті в Женевському університеті, де він працював до 1991 року, коли вийшов на пенсію. Співпрацює з бельгійським композитором Анрі Пуссером.

Творчість

Бютор відомий широкому загалу як автор роману «Модифікація», що був написаний цілковито від другої особи множини («ви»). Та образ письменника-романіста не зовсім пасує до Бютора, адже останній свій роман він написав у 1962 році, займаючись відтоді численними літературними експериментами.

Так, наприклад, книжці «Мотив» (Mobile) він пропонує колосальний колаж сучасного світу, у творі поєднуються фрагменти з американських енциклопедій, описи автомобілів, журнальні статті тощо.

Журналісти та критики асоціюють його твори з новим романом, але сам Бютор завжди заперечував свою приналежність до цієї течії.

Автор величезної кількості поетичних книг, збірників есе, багато з яких присвячені художникам (Мондріан, Джакометті, Вієйра да Сілва, Алешинський та інших.). Оригінальні видання Бютора останніх років доволі дорогі, виходять здебільшого дуже малими накладами, експериментальність текстів поєднується в них з вишуканими ілюстраціями іменитих художників.

Твори (найважливіші публікації)

Романи

  • Passage de Milan (1954)
  • L'Emploi du temps (1956)
  • La Modification (1957)
  • Degrés (1960)

Поезія

  • Hoirie-Voirie, illustré par Pierre Alechinsky, édition hors commerce Olivetti, 1970
  • Travaux d'approche, Poésie-Gallimard, (1972)
  • Envois, Le chemin, Gallimard, (1980)
  • Exprès, Le chemin, Gallimard, (1983)
  • Le fil à quoi tient notre vie, illustré par Joël Leick, Æncrages & Co, (1996)
  • Victor Hugo écartelé, illustré par Jiri Kolar, Æncrages & Co, (1988)
  • Don Juan
  • Zoo

Експериментальні тексти

  • Mobile : étude pour une représentation des États-Unis (1962)
  • Réseau aérien (1962)
  • Portrait de l'artiste en jeune singe (1967)
  • Le Génie du lieu : серія з 5 публікацій Le Génie du lieu (1958), Ou (1971), Boomerang (1978), Transit (1992) et Gyroscope (1996)
  • Matière de rêves : série de cinq ouvrages (19751985)

Есе

  • Répertoire [I à V] (19601982)
  • Retour du boomerang (1988)
  • Improvisations sur Flaubert (1989)
  • Improvisations sur Rimbaud (1989)
  • L'utilité poétique (1995)
  • Improvisations sur Balzac. Три томи: ISBN 2-7291-1222-7 ISBN 2-7291-1221-9 ISBN 2-7291-1220-0, éditions La Différence 1998
  • Petite histoire de la littérature française : 1 книжка + 6 CD + 1 DVD ISBN 978-2-35536-005-3, éditions CarnetsNord 2008

Тексти, присвячені живопису

  • Description de San Marco (1963)
  • Les mots dans la peinture (1969)
  • Illustrations [I à IV]: série de quatre ouvrages (1964—1976)
  • Hérold (1964)
  • Notes autour de Mondrian in Tout l’œuvre peint de Piet Mondrian (1976)
  • Vanité (1980)
  • Envois (1980)
  • La verge (1981)
  • Express (Envois 2)(1982)
  • Vieira Da Silva (1983)
  • Avant-goût [I à IV](1984—1992)
  • Diego Giacometti (1985)
  • L’œil de Prague. Dialogue avec Charles Baudelaire autour des travaux de Jiři Kolář (1986)
  • Le rêve de Paul Delvaux in Delvaux. Catalogue de l’œuvre peint(1975)
  • Dialogue avec Eugène Delacroix sur l'entrée des Croisés à Constantinople(1991)
  • Les mosquées de New York ou l'art de Mark Rotko in Mark Rotko (1999)
  • Dialogue avec Rembrandt Van Rijn sur Samson et Dalila (2005)

Тексти й інтерв'ю за участю Мішеля Сікара фр. Michel Sicard :

  • Dotremont et ses écrivures. Entretien sur les logogrammes(1978)
  • Ania Staritsky. Matières et talismans (1978)
  • Problèmes de l'art contemporain à partir des travaux d'Henri Maccheroni (1983)
  • Pierre Alechinsky. Frontières et bordures (1984)
  • Alechinsky (1984)
  • Pierre Alechinsky. ABC de Correspondance (1986)
  • Post-face au Traité des excitants modernes d'Honoré de Balzac, illustré par Pierre Alechinsky , 1989
  • Pierre Alechinsky. Travaux d'impression (1992)

Премії

  • 1956 : Prix Fénéon за роман L'Emploi du temps
  • 1957 : Prix Renaudot за роман La Modification
  • 1960 : Prix de la Critique Littéraire pour Répertoire
  • 1998 : Grand Prix du romantisme Chateaubriand за Improvisations sur Balzac
  • 2006 : Prix Mallarmé за Seize Lustres
  • 2007 : Grand Prix des Poètes de la SACEM

Мішель Бютор в Україні

Мішель Бютор про Київ:

Дерева, вулиці, які ведуть в гору, місто, накрите зеленим плащем дерев, де поряд із спорудами сивої давнини — прекрасні сучасні будинки, велика ріка (у нас, у Франції, такої великої ріки немає), безмежні простори (у нас немає таких просторів) і на додаток до цього теплота людських сердець — все це я повезу в своєму серці на спогад про незабутню подорож до чудового столичного українського міста.

— Всесвіт, 1967, № 12, с. 39

Українською мовою опубліковано оповідання Мішеля Бютора «Вагання Психеї» («Всесвіт», 1984, № 2, перекладач Маркіян Якубяк) і роман «Переміна» (Київ: Пульсари, 2003, перекладачка Ганна Малець).

Творчість Бютора розглядали в своїх літературознавчих працях Дмитро Затонський, Леонід Єремєєв, Ірина Смущинська та інші українські літературознавці.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.