Нагорода Джека Адамса

Нагороду названо на честь Джека Адамса, гравця «Торонто», «Ванкувера» та «Оттави», який має свій куток у Залі слави. Протягом багатьох років він був головним тренером та генеральним менеджером «Детройт Ред-Вінгс». Вперше був вручений наприкінці регулярного чемпіонату сезону 1973—1974.

Жак Демерс єдиний тренер, який здобув нагороду два сезони поспіль. Четверо наставників вигравали цей трофей з двома різними командами. Жак Лемер, Пет Квін, та Скотті Боумен здобули Нагороду Джека Адамса двічі, у той час як Пет Бьорнс має три кубки. Команда, з якою найбільше вигравали нагороду є «Філадельфія Флайєрс» та «Детройт Ред-Вінгс» (по 4 перемоги). Тренери команд «Сент-Луїс Блюз» та «Фінікс Койотс» (включаючи часи «Вінніпег Джетс») ставали переможцями по три рази. Біл Барбер та Брюс Бодро єдині тренери, які вигравали трофей працюючи з командою після звільнення головних тренерів, що починали сезон. Барбер замінив Крейга Ремсі у сезоні 2000—2001, а Бодро став на позицію Ґлена Холла через місяць після початку сезону 2007—2008. У 2006 році переможець нагороди Лінді Раф випередив свого опонента, Пітера Лавіолетта, лише на один пункт, що є найближчими показниками за всю історію вручення нагороди.[2]

Скотті Боумен, переможець у сезонах 1976-77 та 1995-96.

Марк Кроуфорд, переможець у сезоні 1994-95.

Тед Нолан, переможець у сезоні 1996-97.

Лінді Раф, переможець у сезоні 2005-06.

^aКоманди, які завершили регулярний сезон з найкращими показниками у лізі (Кубок Президента почали вручати лише у 1986 році).

^бТренери, команди яких виграли Кубок Стенлі.

^вТренери, команди яких програли у фіналі Кубку Стенлі.