Назаренко Валентин Спиридонович

Валентин Спиридонович Назаренко — український інженер, господарський і громадський діяч, заступник генерального директора київського заводу «Арсенал» (1974—1992), кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора (1976).

Валентин Назаренко
Ім'я при народженні Валентин Спиридонович Назаренко
Народився 8 липня 1928(1928-07-08)
Київ
Помер 23 квітня 2006(2006-04-23) (77 років)
м. Київ, Україна
Поховання Київ
Громадянство  Україна
Діяльність інженер
Відомий завдяки заступник генерального директора київського заводу «Арсенал»
У шлюбі з Назаренко (Ушкова) Мілітіна Анатоліївна (1927-2002)
Діти Маркова Тетяна Валентинівна (1959-1986), Руднєва Людмила Валентинівна (1959)
Нагороди
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився 8 липня 1928 року в Києві.

З 1936 року по 1941 рік навчався в київській середній школі № 57, закінчив п'ять класів. Під час Другої світової війни, в липні 1941 року був евакуйований разом з родиною в м. Воткинськ (зараз — Удмуртська Республіка, РФ), де вступив до ремісничого училища і за два роки отримав спеціальність токаря по металу. Після повернення до Києва в 1944 році вступив токарем на завод «Арсенал» імені В. І. Леніна. У 1949 році призваний на службу до лав ВМФ Радянської армії. У 1958 році демобілізувався в званні мічмана і поступив на роботу в управління машинобудування київського раднаргоспу. У 1961 році переведений на завод «Арсенал» на посаду начальника I-го відділу.[1][неавторитетне джерело] У 1965 році заочно закінчує Леніградський інститут Водного Транспорту по кваліфікації «інженер-електромеханік» і призначається керівником групи, а пізніше начальником відділу Центрального конструкторського бюро (ЦКБ) заводу. На цій посаді відповідає за модернізацію, проектування і виготовлення нових зразків авіаційної техніки та електрорадіоелементів спеціального призначення. У 1974 році наказом Міністерства Оборонної промисловості СРСР призначений заступником директора заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна по кадрам.[2][неавторитетне джерело] З 1975 року після реорганізації заводу займає посаду заступника генерального директора виробничого об'єднання «Завод Арсенал» по кадрам.[3][неавторитетне джерело] Керує багатотисячним колективом об'єднання до 1992[4][неавторитетне джерело] року. Помер 23 квітня 2006 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.

Громадська діяльність

1952—1956 рр — депутат Кіровської районної ради м Астрахань, 1957—1960 рр — народний засідатель Подільського суду Києва, Голова правління спортклубу заводу «Арсенал», голова правління будинку культури заводу «Арсенал»

Нагороди

1976 року — Орден Трудового Червоного Прапора, 1988 рік — Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР, Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр», Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» (1958), Медаль "За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна "(1945), Медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр» (1975), Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), Медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр» (1985), Медаль «Ветеран праці» (1983)

Примітки
  1. Особиста справа № 8404 Заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна
  2. Наказ міністерства оборонної промисловості СРСР № 6-к від 10 січня 1974 року
  3. Гусовський, Сергій Володимирович Наказ-подяка по виробничому об'єднанню «Завод Арсенал» № 478 / 1c від 29 червня 1978 року
  4. Довідка про державні нагороди Назаренко В. С. відділу кадрів ВО «Завод Арсенал» від 29 березня 1991 року

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.