Раднаргосп

Перші місцеві раднаргоспи в Україні були створені в січні 1918 року Південною Радою народного господарства Донецько-Криворізького басейну для управління націоналізованими підприємствами під керівництвом Вищої Ради народного господарства РРФСР. У період воєнного комунізму раднаргоспи були в постійному конфлікті з органами робітничого контролю. У. pp. НЕП Р. на місцях були ліквідовані, і замість них утворено галузеві трести, синдикати й об'єднання, але в межах УРСР існувала Вища Рада народного господарства України (після утворення СРСР, Рада Народного Господарства УРСР — її очолював до 1931 р. Всеволод Голубович, підпорядкована Вищій Раді народного господарства СРСР). У 1932—1934 рр. Вища Рада народного господарства СРСР, Рада народного господарства УРСР, трести й синдикати були ліквідовані і створено союзні й союзно-республіканські галузеві народні комісаріати, а з 1946 — міністерства.

У травні 1957 року, після ліквідації 10 міністерств, раднаргоспи відновлено як територіально-планові органи управління економічно-адміністративних районів (див. Районування економічне). В УРСР утворено 11, згодом 14 раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові підприємства, за винятком воєнних (див. Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1957–1960)).

Їх завданням було виконувати плани, складені Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням, розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв'язками між підприємствами. Раднаргоспи виявили тенденцію до «містництва», тобто інтереси своїх районів ставити понад інтереси інших районів і республік.

В 1960 році створено республіканський Укрраднаргосп, який очолював М. Соболь, а 1963 — Вищу Раду народного господарства СРСР. У 1962 р. відбулася централізація й укрупнення раднаргоспів. Їх число в Україні було скорочено до 7. Одночасно обмежено функції держпланів винятково перспективним плануванням, а складання і виконання щорічних планів передано РНГ УРСР і СРСР.

Після відставки М.Хрущова в 1965 році було ліквідовано всі раднаргоспи й відновлено централізовану галузеву систему міністерств, подібну до часів Сталіна. Держплани також відновили свої попередні функції, хоч значення територіального планування й районування у розрізі республіки помітно послабло.

З 1 січня 1966 р. припинили свою діяльність ВРНГ СРСР, РНГ СРСР, республіканські раднаргоспи, раднаргоспи адміністративних економічних районів та державні галузеві й виробничі комітети. Внаслідок подальшої реорганізації в Україні діяло 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств: автомобільного транспорту і шосейних шляхів, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення.

• Вища рада народного господарства

• Васильєв В. Ю. Раднаргоспи, ради народного господарства // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 113. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Ради народного господарства // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Мовчан. Вища рада народного господарства СРСР при Раді Міністрів СРСР 1963—1965 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 525. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• О. М. Мовчан. Вища рада народного господарства // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Раднаргосп // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1553. — 1000 екз.

• Радгосп