Найденко Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Найденко (нар. 10 лютого 1960, Первомайськ, Миколаївська область, СРСР пом. 19 серпня 2015, Суми, Україна) радянський та український футболіст, захисник, пізніше — дитячий тренер та арбітр. У радянській вищій лізі зіграв вісім матчів. Переможець юніорського турніру УЄФА 1978 року. Майстер спорту СРСР (1979).

Сергій Найденко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Миколайович
Найденко
Народження 10 лютого 1960(1960-02-10)
  Первомайськ,
Миколаївська область,
СРСР
Смерть 19 серпня 2015(2015-08-19) (55 років)
  Суми, Україна
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Громадянство  СРСР і  Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби



1977—1978
ДЮСШ (Первомайськ)
ШІСП (Ворошиловград)
РСШІ (Київ)
«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1979—1982 «Зоря» (В) 99(2)
1982 «СКА-Карпати» (Л) 0(0)
1983 СКА (Київ)  ?(2)
1984 «Суднобудівник» 33(0)
1986—1987 «Зоря» (В) 29(0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1978 СРСР U-18  ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Починав займатися футболом в Первомайську, перший тренер — Леонід Григорович Кривицький. Надалі займався в спортінтернатах Києва та Ворошиловграда, тренер в Луганську Вадим Дмитрович Добіжа. Чемпіон СРСР серед юнаків 1977 року (володар «Кубку Юності»), переможець Молодіжних ігор СРСР 1977 року.

У 1979 році включений до першого складу ворошиловградської «Зорі», що грала тоді у вищій лізі. Дебютував у Кубку СРСР 12 березня 1979 року в грі проти кутаїського «Торпедо»[1], а в чемпіонаті країни — 10 квітня 1979 року в матчі з московським «Спартаком»[2]. До кінця сезону взяв участь у восьми матчах чемпіонату, а його команда вилетіла з вищої ліги. У наступних сезонах продовжував грати за «Зорю» в першій лізі.

У 1982 році був призваний до армії, виступав спочатку за дубль львівських «СКА-Карпат», а в сезоні 1983 року — за київський СКА. У складі киян став переможцем шостий зони другої ліги і тим самим — чемпіоном Української РСР серед команд другої ліги. У 1984 році виступав за миколаївський «Суднобудівник», а на наступний рік грав у турнірі КФК за «Сокіл» (Ровеньки). У 1986 році повернувся до луганської «Зорі» і з цією командою став переможцем зонального турніру другої ліги і чемпіоном Української РСР. У 1987 році закінчив кар'єру на рівні команд майстрів.

Надалі декілька років виступав за команди з міста Ровеньки в змаганнях КФК, а також за аматорські команди, які грали на рівні чемпіонатів областей.

Кар'єра в збірній

У 1978 році в складі юнацької збірної СРСР став переможцем юніорського турніру УЄФА (неофіційного чемпіонату Європи), в тому числі виходив на поле у фінальному матчі.

Тренерська діяльність

З 1996 року працював тренером в СДЮШОР «Зміна» міста Суми[3]. З 2012 року й до своєї смерті входив в тренерський штаб клубу «Барса» (Суми).

Був головою міської федерації футболу і входив до складу виконкому обласної федерації.

Суддівська кар'єра

Як суддя взяв участь у більш ніж 200 офіційних матчах чемпіонату й Кубку України. Головним суддею працював тільки на матчах нижчих дивізіонів. У вищій лізі провів 59 матчів як лінійний арбітр.

Особисте життя

Помер 19 серпня 2015 року в Сумах на 56-му році життя[4]. Похований на Баранівському кладовищі.

Син Сергій (нар. 1984) теж був футболістом, зіграв декілька матчів в першій і другій лізі за команди Сум.

Досягнення

Як гравця

збірна СРСР
СКА (Київ)
Зоря (Ворошиловград)

Індивідуальні

  • У списку найкращих футболістів Української РСР: № 2(1983)
  • Майстер спорту СРСР (1979)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.