Наконечний Олександр Григорович

В 1962 році закінчив міське професійно технічне училище № 4 при Київському заводі верстатів-автоматів імені Горького за спеціальністю слюсар-складальник. В 1964 році закінчив 11 класів вечірньої школи робітничої молоді в селищі Бучі Київської області Києво-Святошинського району.

В 1969 р. закінчив механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, спеціалізувався на кафедрі теорії ймовірностей. З 1969 по 1970 р. працював в лабораторії математичного програмування при факультеті кібернетики, інженером-програмістом. З 1970 по 1975 — асистент, з 1975 по 1984 — доцент, з 1984–1996 — професор кафедри моделювання складних систем. 1996 кафедра змінила назву на кафедру системного аналізу та теорії прийняття рішень факультету кібернетики. В 1973 р. захистив кандидатську дисертацію «Моментні функції старших порядків випадкових процесів» (науковий керівник-академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор А. В. Скороход). В 1981 захистив докторську дисертацію за спеціальністю математична кібернетика «Мінімаксне оцінювання функціоналів від розв'язків рівнянь з частинними похідними».

Олександр Григорович Наконечний є членом редколегій багатьох наукових журналів. Голова спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій (1995–1997, 2005–2007). Він — член Національного Комітету із автоматичного керування, Президент Академії наук вищої школи України.

Основні напрями наукових досліджень пов'язані із проблемами прийняття рішень в умовах невизначеності та проблемами системного аналізу процесів різної природи

Автор понад 200 наукових робіт, трьох монографій та чотирьох навчальних посібників. Керував Україно-Американським CRDF-проектом (КНУ ім. Тараса Шевченка — Єльський університет) з 1997 по 1999 рр., Україно-Шведським проектом (КНУ ім. Тараса Шевченка — Стокгольмський Королівський технологічний інститут) з 2001 по 2003 рр. Починаючи з 2000 р. постійно очолює програмний комітет Міжнародної конференції «Проблеми прийняття рішень в умовах невизначеності».

В галузі прикладної математики створив власну наукову школу, підготував 15 кандидатів та 6 докторів наук.

• Державна премія України в галузі науки і техніки 2011 року — за цикл наукових праць «Конструктивна теорія моделювання, аналізу та оптимізації систем з неповними даними та її застосування» (у складі колективу)[2]
• Лауреат Премії молодих вчених Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1976 р.), лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2000). Нагороджений Почесною грамотою МОН України (2007).

• Академія наук вищої школи України. 1992–2010. Довідник
• Сайт кафедри