Напівгусеничний рушій

Напівгусеничний рушій[1][2], також колісно-гусеничний рушій[3] - рушій, що складається з використовуваних одночасно гусениць і коліс (на відміну від колісно-гусеничного рушія, що складається з колісної і гусеничної частин, які використовуються по черзі).

Автомобіль-сани «Packard» Миколи II, обладнаний гусеничним рушієм системи Кегресса (1917 рік). На передніх колесах закріплено знімні лижі, що дозволяють швидко переоснащувати автомобіль з напівгусеничного ходу на лижно-гусеничний і назад, залежно від наявності снігу
Складання бронетранспортера M3. Добре видно напівгусеничний рушій машини

На честь французького винахідника Адольфа Кегресса, який запропонував її на початку XX століття, іноді називають підвіска Кегресса.

Пристрій

Включає гусеничний рушій, зазвичай розташований на місці заднього моста або мостів аналогічних колісних машин, і керований ведучий або ведений міст. Навантаження від задньої частини кузова напівгусеничної машини розподіляється набором опорних катків, що створює малий питомий тиск на поверхню (зазвичай істотно менший, ніж колісні аналоги, але більший, ніж гусеничні машини). Поворот машини, залежно від конструктивних особливостей моделі, може здійснюватися повертанням керованих коліс, пригальмовуванням відповідної гусениці або комбінованим способом.

Найближчим аналогом напівгусеничного є широко застосовуваний на снігоходах лижно-гусеничний рушій. Можливість швидкого переобладнання ходової частини на лижно-гусеничну (закріпленням на колесах спеціальних знімних лиж) передбачалася також конструкцією багатьох напівгусеничних машин.

Застосування

Типовим прикладом транспортного засобу з напівгусеничним рушієм є напівгусеничні автомобілі, які нині переважно вийшли з ужитку і не виробляються серійно.

На відміну від автомобільної техніки, де застосування напівгусеничного рушія нині здебільшого вважається менш ефективним, у порівнянні з колісним і гусеничним, у сільськогосподарській техніці напівгусеничний рушій (знімні пристосування для оснащення яким називають напівгусеничним ходом) є затребуваним і досить широко застосовується для підвищення прохідності і тягово-зчіпних характеристик машин на складних ґрунтах.

Нині є перспектива відродження інтересу до застосування напівгусеничних рушіїв в автомобільній техніці, пов'язана зі значним збільшенням довговічності гусениць і наявністю шин, здатних забезпечити порівнянний з гусеничним рушієм тиск на ґрунт. Порівняно з колісними автомобілями, напівгусеничний автомобіль може мати вищу прохідність завдяки застосуванню гусеничного рушія, а порівняно з чисто гусеничними машинами - вищі значення максимальної швидкості руху завдяки використанню кінематичного (за допомогою керованих коліс) способу повороту[4].

Галерея
  • 1901
  • Артилерійський тягач Голта
  • Малюнок з патенту Кегресса. 1913
  • Бронеавтомобіль «Остін-Кегресс» - перша серійна напівгусенична броньована машина
  • Бронетранспортер M2
  • Напівгусеничний тягач Sd.Kfz. 8
  • Базова модель Sd.Kfz.250/1

Див. також

Література

Примітки
  1. Рисоуборочный комбайн // Сельскохозяйственный энциклопедический словарь / Гл. ред. В. К. Месяц. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Советская энциклопедия, 1989. — С. 460. — 100 000 прим.
  2. Маслов В. М. (2006). Личный шофер Императора Николая II Кегресс Адольф (1879—1943). Царско-сельский автомобильно-спортивный клуб. Процитовано 21 вересня 2012.
  3. Василий Чобиток. Ходовая часть танков. Подвеска // Техника и вооружение : журнал. — 2005. — № 7 (23 січня).
  4. Агейкин Я. С. Специальные главы теории автомобиля: Учебное пособие / ред. Н. А. Киселёва. — М. : изд.-во МГИУ, 2008. — С. 51. — 1000 прим. — ISBN 978-5-2760-1134-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.