Насонов Арсеній Миколайович

Арсе́ній Микола́йович Насо́нов (рос. Арсений Николаевич Насонов; 27 серпня 1898(18980827) —23 квітня 1965) — російський радянський історик, археограф, джерелознавець. Спеціаліст з історії Русі та літописання. Народився в Євпаторії, в родині науковців. Випускник Петроградського університету (1922). Арештований за антирадянську діяльність (1929—1930). Доктор історичних наук (1944). Науковий співробітник Ермітажу (1924—1927), Інституту історії АН СРСР (1935—1965, з перервами). Член Археографічної ради Інституту історії (1951—1956) і Археографічної комісії при АН СРСР (1956—1965). Дослідив межі Руської землі і описав процес формування Давньоруської держави. Відкрив понад 1000 нових рукописів пов'язаних із літописанням. Здійснив академічну публікацію Псковських літописів, Новгородського першого літопису тощо. Помер у Москві, СРСР. Похований на Новодівичому цвинтарі. Посмертно реабілітований (1997).

Насонов Арсеній Миколайович
Народився 15 (27) серпня 1898
Євпаторія, Росія
Помер 23 квітня 1965(1965-04-23)[1] (66 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Петроградський університет
Галузь історія
Заклад Інститут історії АН СРСР
Ступінь доктор історичних наук
Вчителі Петрушевський Дмитро Мойсейович

Біографія

Арсеній Насонов народився 27 серпня 1898 року в Євпаторії, Таврійська губернія, Російська імперія, в родині російських науковців. Його батьком був зоолог Миколай Насонов, матір — Катерина Корнілова, дворянка, донька російського урядовця Олександра Корнілова, сестра російського історика Олександра Корнілова[2]. Братами Арсенія були біолог Дмитро Миколайович Насонов та інженер Всеволод Насонов.

У лютому-грудні 1920 років Насонов служив у РККА[2].

1922 року Насонов закінчив історичне відділення факультету суспільних наук 1-го Петроградського університету. Вчителями Насонова були Михайло Присьолков, Олександр Заозерський, Сергій Рождественський[2].

Насонов працював науковим співробітником Історичного інституту Петроградського університету (1922—1923) й помічником хранителя Відділу нумізмантики Державного Ермітажу (1924—1927)[2]. Він займався вивченням історії розвитку великого землеволодіння в Росії ХІХ ст., на прикладі володінь князів Юсупових[2].

У квітні 1929 року Насонова арештували за підозрою в участі антирадянської групи, що була пов’язана із закордонною еміграцією. Його звинуватили у поширенні антирадянської літератури і антирадянській агітації[2]. У вересні того ж року колегія ОГПУ засудила Насонова до 3 років тюрми[2]. У квітні 1930 року його достроково звільнили «через хворобу»[2].

Незважаючи на судимість, Насонов відновився на науковій роботі: був співробітником Історично-археографічного інституту АН СРСР (1935—1942, 1945—1965), який 1936 року перейменували на Інститут історії АН СРСР[2]. У 1941—1942 роках, під час радянсько-німецької війни, він перебував у евакуації в Ашхабаді, де завідував сектором історії Інституту історії, мови і літератури Туркменського філіалу АН СРСР. У 1942—1945 роках Насонов перебував на військовій службі, займався пропагандистською роботою в Червоній армії[2].

У 1930-ті роки Насонов став першим в російській історіографії дослідником, який на основі аналізу різноманітних джерел (руських літописів, грамот, іноземних хронік, агіографічних пам’яток) предметно висвітлив період монгольського панування в Русі[2]. 1941 року він захистив дисертацію кандидата історичних наук на тему «Монголи і Русь», а 1944 року — дисертацію доктора історичних наук на тему «Нариси з історії давньоруського літописання»[2].

У 1940-х роках Насонов вивчав історію формування території Руської землі та Давньоруської держави[2]. Він локалізував Русь у Середньому Подніпров’ї, між Києвом, Черніговом і Переяславом. Насонов показав, що об’єднання Руської землі із Новгородом дало початок Давньоруській державі — Київській Русі. Дослідник вважав її поліетнічною державою, наголошуючи що державні кордони виходили за межі розселеня східнослов’янських племен. Результати Насонова по цій темі були опубліковані в монографії «Руська земля і утворення території Давньоруської держави» (1951)[2].

Насонов був членом Археограчної ради Інституту історії АН СРСР (1951—1956) і Археографічної комісії при АН СРСР (1956—1965)[2].

Основною темою робіт пізнього Насонова була історія літописання. Він вивчав і опублікував Псковські літописи (1941—1955), Новгородський перший літопис (1950), Ніканоровський літопис та інші. Він з'ясував, що тверське літописання виникло в останній чверті ХІІІ ст. і розвивалося до кінця ХV ст[2]. Також, Насонов віднайшов у Центральному державному архіві СРСР книгу Водської п'ятнини 1568 року[2].

У 1950-х роках Насонов здійснив величезну роботу з дослідження рукописів, що містили літописні тексти, виявивши в архівах понад 1000 таких рукописів (до цього вважалося, що їх лише 200). Підсумком цієї праці стала «Історія руського літописання ХІ — початку XVIII ст.», яка вийшла посмертно в 1969 році[2]. Насонов показав, що традиція літописання проіснувала в Московії до Петра І, а її розквіт припав на XV ст. Дослідник також удосконалив методологію вивчення літописів, зокрема, спосіб відновлення первісного тексту[2].

Арсеній Насонов помер у 23 квітня 1965 року в Москві[2]. Його поховали на Новодівичому цвинтарі[3]. 9 жовтня 1997 року Насонова реабілітували посмертно[2].

Праці

Дисертації
  • Монголы и Русь, 1941 (кандидатська дисертація)
  • Очерки по истории древнерусского летописания, 1944 (докторська дисертація)

Видання джерел
  • Псковские летописи, вып. I. Москва—Ленинград:, 1941, 147 с.
  • Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / АН СССР, Институт истории; отв. ред. М. Н. Тихомиров; под ред. и с предисл. А. Н. Насонова. Москва—Ленинград: Издательство АН СССР, 1950.
  • Псковские летописи, вып. ІІ. Москва, 1955, 326 с.
  • Полное собрание русских летописей, Т. XXVII. Никаноровская летопись. Сокращенные летописные своды конца XV века. Москва—Ленинград, 1962, 417 с.
  • Правда Русская, Т. III. Москва, 1963.

Монографії
  • Насонов А. Н. Монголы и Русь: История татарской политики на Руси. Москва—Ленинград: Академия наук СССР. Институт истории, 1940. 178 с.
  • Псковские летописи. Вып. 1 / Публикация А. Н. Насонова. Москва, Ленинград, 1941.
  • Насонов А. Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского государства. Историко-географическое исследование. Москва, 1951, 260 с. (фрагмент: Глава II. С. 27-44.)
  • Насонов А. Н. История русского летописания XI — начала XVIII века. Очерки и исследования / Отв. ред. академик Б. А. Рыбаков. Москва: Наука, 1969. 555 с. (посмертне видання)

Статті
  • Насонов А. Н. Князь и город в Ростово-Суздальской земле // Века. Исторический сборник, вып. 1. Петроград., 1924, C. 3—27.
  • Насонов А. Н. Юсуповские вотчины в XIX веке // Доклады АН СССР, серия В, январь — февраль 1926, Ленинград, C. 1—4.
  • Насонов А. Н. Из истории крепостной вотчины XIX века в России // Известия АН СССР, VI серия, 15 апреля — 1 мая, № 7—8. Ленинград, 1926, С. 499—526.
  • Насонов А. Н. Летописные своды Тверского княжества // Доклады АН СССР, серия В, ноябрь — декабрь 1926, Ленинград, C. 125—128.
  • Насонов А. Н. Хозяйство крупной вотчины накануне освобождения крестьян в России // Известия АН СССР, серия VII, № 4—7. Ленинград, 1928, C. 343—374.
  • Насонов А. Н. Летописные памятники Тверского княжества // Известия АН СССР. VII серия, , Отделение гуманитарных наук. Ленинград, 1930, № 9. С. 709—738; № 10, С. 739—773.
  • Насонов А. Н. О неизданной рукописи А. А. Шахматова: Обозрение летописных сводов // Проблемы источниковедения, сб. II. Москва—Ленинград, 1936, С. 279—298.
  • Насонов А. Н. Летописные памятники Пскова // Историк-марксист, 1937, № 5—6, С. 271—272.
  • Насонов А. Н. Полководец Димитрий Донской (Из истории нашей Родины) // Вечерняя Москва, 27 мая 1939.
  • Насонов А. Н. Татарское иго на Руси в освещении М. Н. Покровского // Против антимарксистской концепции Покровского, ч. 2. Москва—Ленинград, 1940, С. 59—90.
  • Насонов А. Н. Тмуторокань в истории Восточной Европы X века // Исторические записки, Т. 6, 1940, С. 79—99.
  • Насонов А. Н. О русском областном летописании // Известия АН СССР. Серия истории и философии, 1945, Т. 2, № 4, С. 290—292.
  • Насонов А. Н. Из истории псковского летописания // Исторические записки. Т. 18, 1946, С. 255—294.
  • Насонов А. Н., Зимин А. А. О так называемом Троицком списке Новгородской первой летописи // Вопросы истории, № 2, 1951, С. 89—91.
  • Насонов А. Н. К вопросу об образовании древнерусской государственной территории (Ответ на рецензию В. Т. Пашуто. — «Вопросы истории», 1953, № 8). // Вопросы истории, 1954, № 12, С. 111—113.
  • Насонов А. Н. Летописный свод XV века (по двум спискам) // Материалы по истории СССР, вып. 2. Москва, 1955, С. 273—321.
  • Насонов А. Н. Летописные памятники хранилищ Москвы (новые материалы) // Проблемы источниковедения, вып. IV. Москва, 1955, С. 243—285.
  • Насонов А. Н. Материалы и исследования по истории русского летописания // Проблемы источниковедения, вып. VI. Москва, 1958, С. 235—274.
  • Насонов А. Н. О тверском летописном материале в рукописях XVII в. // Археографический ежегодник за 1957 год. Москва, 1958, С. 26—40.
  • Насонов А. Н. Начальные этапы киевского летописания в связи с развитием Древнерусского государства // Проблемы источниковедения, вып. VII. Москва, 1959, С. 416—462.
  • Насонов А. Н. Об отношении летописания Переяславля Русского к киевскому (XII в.) // Проблемы источниковедения, вып. VIII. Москва, 1959, С. 466—494.
  • Насонов А. Н. Московский свод 1479 г. и его южнорусский источник // Проблемы источниковедения, вып. IX. Москва, 1961, С. 350—385.
  • Насонов А. Н. Московский свод 1479 г. и Ермолинская летопись // Вопросы социально-экономической истории и источниковедения периода феодализма в России. Москва, 1961, С. 218—222.
  • Насонов А. Н. Малоисследованные вопросы ростово-суздальского летописания XII века // Проблемы источниковедения, вып. X. Москва, 1962, С. 349—392.
  • Насонов А. Н. Новые источники по истории Казанского взятия // Археографический ежегодник за 1960 год. Москва, 1962, С. 3—26.
  • Насонов А. Н. Лаврентьевская летопись и владимирское великокняжеское летописание первой половины XIII в. // Проблемы источниковедения, вып. XI. Москва, 1963, С. 429—480.

Рецензії
  • Насонов А. Н. Рецензия на книги Ф. В. Баллода: «Старый и Новый Сарай, столицы Золотой Орды» и «Приволжские «Помпеи»» // Zeitschrift für slawische Philologies Leipzig, 1929, Bd. V, Doppelheft 3/4, S. 494—498.

У книгах
  • Насонов А. Н. Владимиро-Суздальское княжество // Очерки истории СССР. Период феодализма. IX—XIII вв. Москва, 1953, гл. 3, § 4а, C. 320—334.
  • Насонов А. Н. Знание и просвещение // Очерки истории СССР. Период феодализма. IX—XIII вв. Москва, 1953, гл. 3, § 56, С. 463—471.
  • Насонов А. Н. Образование феодальных княжеств и республик и судьба Киевской земли (раздел о территории княжеств) // Очерки истории СССР. Период феодализма. IX—XIII вв. М, 1953, гл. 3, § 3, С. 310—320.
  • Насонов А. Н., Бахрушин С. В., Данилова Л. В., Кочин Г. Е. Новгородская и Псковская феодальные республики в XIV—XV вв. (текст о Пскове) // Очерки истории СССР. Период феодализма. XIV—XV вв. Москва, 1953, гл. 1, § 7, С. 167—191.
  • Насонов А. Н., Бахрушин С. В., Черепнин Л. В., Кочин Г. Е. Образование территории Русского централизованного государства // Очерки истории СССР. Период феодализма. XIV—XV вв. Москва, 1953, гл. 1, § 5, с. 132—143.
  • Насонов А. Н., Бахрушин С. В., Черепнин Л. В., Будовшщ И. У., Померанцева Э. В., Базилевич К. В., Бакланова Н. А. Русская культура и быт XIV—XV вв. // Очерки истории СССР. Период феодализма. XIV—XV вв. Москва, 1953, гл. 3, с. 334—409.
  • Насонов А. Н. Завоевание Туркмении Монгольским государством и установление монгольского ига // Очерки из истории туркменского народа и Туркменистана в VIII—XIX вв. Ашхабад, 1954, С. 134—160.
  • Насонов А. Н. Рост общественного разделения труда и развитие внутреннего рынка // Очерки истории СССР. Период феодализма. Конец XV в. — начало XVII в. Москва, 1955, гл. I, § 4, С. 62-80.
  • Насонов А. Н. Углубление процесса общественного разделения труда и складывание предпосылок всероссийского рынка // Очерки истории СССР. Период феодализма. Конец XV в. — начало XVII в. Москва, 1955, гл. II, § 4, С. 249-261.

Примітки
  1. Насонов Арсений Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Насонов Арсений Николаевич // Всемирная история.
  3. Насонов Арсений Николаевич 3-40-6 // Алфавитный список захоронений Новодевичьего кладбища г. Москвы.

Бібліографія
  • Буганов В. И. Труды А. Н. Насонова о русском летописании // Археографический ежегодник за 1974 г. Москва, 1975
  • Кучкин В. А. Памяти Арсения Николаевича Насонова // История СССР. 1965. № 6. С. 225.
  • Кучкин В. А. Арсений Николаевич Насонов: Биография и творческий путь // Летописи и хроники: Сборник статей. 1973 г. Москва: Наука, 1974.
  • Кучкин В. А. А. Н. Насонов как археограф // Археографический ежегодник за 1974 г. Москва, 1975
  • Станиславский А. Л. Личный фонд А. Н. Насонова в архиве Академии наук СССР // Археографический ежегодник за 1974 г. Москва: Наука, 1975.
  • Насонов Арсений Николаевич // Большая советская энциклопедия. Москва, 1969—1978.
  • Насонов Арсений Николаевич // Историки России XX века: Биобиблиографический словарь. Саратов, 2005. Т. 2, С. 98—99.
  • Кривошеев Ю. В., Мандрик М. В. Арсений Николаевич Насонов и его труды по истории Руси // Насонов А. Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства. Монголы и Русь. Изд. 2-е, стереотипное. Санкт-Петербург.: Наука, 2006. С. 346—364.
  • Потин В. М., Щукина Е. С. Отдел нумизматики // Эрмитаж: История и современность: 1764—1988. Москва: Искусство, 1990. С. 206.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Насонов Арсеній Миколайович

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.