Натів

Рішення про створення «Натів» було прийнято прем'єр-міністром Ізраїлю Давидом Бен-Гуріоном в червні 1951 року, у зв'язку з тим, що діяльність «Моссад ле-Алія Бет» була визнана незадовільною з урахуванням становища євреїв у СРСР і країнах Східної Європи. Керівником «Натів» був призначений Шауль Авігур, який раніше керував «Моссад ле-Алія Бет». Бюро реально функціонує з 1952 року.[1]

На Натів покладалося завдання ведення розвідувальної діяльності та сіоністської пропаганди в СРСР і в інших країнах Східної Європи для посилення імміграційного потоку євреїв до Ізраїлю. Висока ефективність діяльності Натів підтвердила, що створення цієї спецслужби для проведення операцій в соціалістичних країнах було виправданим.

Для організації виїзду євреїв з території країн ОВД і з СРСР в Ізраїль Натів використовував споконвічно нелегальні методи. Особливо яскраво це виявлялося в період з 1967 року до кінця 80-х рр. XX століття, коли Ізраїль та СРСР знаходилися в стані прямої конфронтації і не мали дипломатичних відносин. Агенти Натів провозили в СРСР пропагандистські матеріали, налагоджували зв'язки з єврейською громадою в Радянському Союзі (на той момент - другий за чисельністю в світі), організовували гуртки вивчення єврейської культури, юдаїзму та івриту, вели серед радянських євреїв агітацію за виїзд до Ізраїлю. У таких країнах соцтабору як Румунія виїзд євреїв за кордон через транзитні країни здійснювався за хабарі або повністю нелегально - в багажниках автомобілів, тайниках і подібними методами. Також Натів організовував акції протесту, мітинги в країнах Європи та США, закликаючи їх уряди натиснути на СРСР і змусити його дозволити євреям емігрувати. Часто такі акції проходили під гаслом «Відпусти народ мій».

В кінці 1980-х років завдяки процесам всередині Радянського Союзу, діяльності Натів і правозахисників, які привернули увагу західних ЗМІ, стала можливою Велика алія, в ході якої більше мільйона євреїв емігрували до Ізраїлю, істотно підвищивши його потенціал розвитку і обороноздатність.

У 90-ті роки XX століття важливим напрямком діяльності Натів була евакуація євреїв із зон локальних конфліктів на території СНД. Нерідко вона проводилася з ризиком для життя.

• Шауль Авігур (1952—1970)
• Нехемія Леванон (1970—1980)
• Ієгуда Лапідот (1980—1986)
• Давід Бар-Тов (1986—1992)
• Яков Кедмі (1992—1999)
• Цві Маген (1999—2007) 
• Наомі Бен-Амі (з 2007).

У зв'язку з легалізацією виїзду євреїв з країн СНД і Балтії в Ізраїль, а також скороченням абсолютного числа емігрантів, Натів втратив колишнє значення і фінансування, піддається критиці в Ізраїлі з боку Сохнут, Моссад, МЗС та інших організацій.[2] Фактично Натів втратив статус спецслужби. Разом з тим, він отримав дозвіл на контакти з великими єврейськими громадами в США та ФРН.

Згідно з твердженням ізраїльського дипломата Анни Азарі 2006: "«Натів» - це вже не спецслужба ...«Натів» — це відомство, яке видає візи на постійне місце проживання, проводить експертизу документів людини, що бажає виїхати до Ізраїлю. Крім цього в СНД безліч єврейських культурних центрів, що працюють під егідою «Натів». Сьогодні сенс цієї організації точно відбивається в її назві - «Бюро із зв'язків з єврейською діаспорою країн СНД» "[3].

• Алія (репатріація євреїв)

• Офіційний сайт «Натіва» (рос.)
• «Натів» // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

• Натів
• Правительственное бюро по связям с еврейскими общинами стран СНГ и Балтии (Натив) (рос.)
• Нужен ли Израилю "Натив"? (рос.)
• «А ви не бійтесь, що наші глядачі зараз плюють в телеекран?» — інтерв'ю Якова Кедмі телеканалу «Ізраїль плюс»