Науменко Микола Вікторович

Народився у селянській родині.

У 1963—1967 роках — курсант Омського вищого загальновійськового командного училища.

Член КПРС з 1965 по 1991 рік.

У 1967—1970 роках — командир мотострілецького взводу у Групі радянських військ у Німецькій Демократичній Республіці.

У 1970—1973 роках — командир мотострілецької роти Прикарпатського військового округу (місто Старокостянтинів, Хмельницької області).

У 1973—1977 роках — начальник штабу, заступник командира окремого розвідувального батальйону (місто Старокостянтинів, Хмельницької області).

У 1977—1979 роках — начальник штабу — заступник командира, командир 72-го батальйону винищувачів танків (місто Старокостянтинів, Хмельницької області).

У 1979—1981 роках — начальник штабу танкового полку (місто Хмельницький).

У 1981 році закінчив Військову академію бронетанкових військ.

У 1981—1982 роках — заступник командира 70-ї окремої мотострілецької бригади 40-ї Армії обмеженого контингенту радянських військ в місті Кандагарі (Афганістан), важко поранений з втратою обох ніг. У 1982—1983 роках — на лікуванні в Головному військовому госпіталі імені Бурденка, інвалід I групи.

У 1983—1994 роках — старший викладач військової психології та педагогіки Хмельницького вищого командного артилерійського училища імені Маршала артилерії Яковлева.

18.03.1990 року обраний народним депутатом України, 2-й тур 50,43 % голосів, 11 претендентів. Голова Комісії ВР в справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів.

У 1994—1996 роках — начальник Першого відділу — заступник Хмельницького обласного військового комісара.

З 1996 року — у відставці, на пенсії.

• полковник

• орден Червоної Зірки
• орден «За заслуги» ІІІ ступеня
• 10 медалей

• Науменко Микола Вікторович