Нафтогазова розвідка в українському секторі Чорного моря

Нафтогазова розвідка в українському секторі Чорного моря – сукупність дій, які провадились у економічній зоні України з метою виявлення родовищ вуглеводнів.

Шмідтівське

Голіцинське

Штормове

Кримське

Архангельське

Одеське

Безіменне

Субботіна

Схема розташування родовищ, виявлених в українському секторі Чорного моря (для родовищ Безіменного, Шмідтівського, Кримського та Субботіна вказані приблизні координати)

Прадніпровська

Флангова

Гамбурцева

Штильова

Каркінітська

Євпаторійська

Дельфін

Іллічівська

Південнобортова

Олімпійська

Схема розташування структур, буріння на яких було не призвело до відкриття родовищ (за виключенням Каркінітської координати приблизні). Структура Олімпійська за результатами міжнародного арбітражу в підсумку опинилась у румунському секторі Чорного моря

В 1964 році унаслідок проведення сейсмічних досліджень на захід від півострова Тарханкут виявили структуру Голіцино. Перша придатна для розвідувального буріння установка з’явиться у СРСР на Чорному морі лише наприкінці наступного десятиліття, тому в 1971 році для вивчення зазначеної структури спорудили морську стаціонарну платформу «Голіцино-1»[1] (МСП-1). Буріння тут велось кілька років і в 1975-му зі свердловини №7 нарешті отримали приплив газу, що стало відкриттям Голіцинського родовища. Запаси останнього знаходятьсу у відкладеннях середнього майкопу та палеоцену, при цьому з останнім виявився пов’язаним газоконденсатний поклад, розташований на глибині 2126 – 2208 метрів.

В 1979-му стала до ладу самопідіймальна бурова установка «Сиваш», що дозволило активізувати розвідувальне буріння, яке тепер не потребувало спорудження платформ. Того ж 1979-го змогли виявити Шмідтівське газове родовище із покладом у відкладеннях олігоцену (той самий середній майкоп), а також ресурсами газоконденсату в нижньому палеоцені та маастрихтському ярусі (верхня крейда). За підсумками 1981 року додались два невеликі газові родовища – Південноголіцинське та Кримське із газовими покладами у середньому майкопі. В 1983-му відкрили Штормове родовище із запасами газу в середньому майкопі та газоконденсатом у відкладеннях нижнього палеоцену.

У 1987-му виявили Архангельське родовище із газовими покладами у палеоцені, олігоцені та (в значно менших обсягах) у міоцені. В цьому випадку продуктивні палеоценові горизонти залягали на глибині 2973 – 3117 метрів (інші поклади знаходились в інтервалі між 613 та 891 метром).

В 1986 році під час сейсмічних робіт у більш західному районі виявили Одеську структуру, а в 1987-му тут почалось розвідувальне буріння, під час якого отримали припливи газу з пісковиків еоцену (свердловина №1), верхньопалеоценових пісковиків (свердловина №2, інтервал 1408 – 1436 метрів) та нижньопалеоценових вапняків (свердловина №4, інтервал 1570 – 1594 метра). Палеоценові поклади Одеського родовища знаходяться суттєво вище, аніж у Голіцинського та тим більше Архангельського родовищ – на глибинах від 1408 до 1594 метра, тоді як продуктивний еоценовий інтервал припадає на позначки 628 – 641 метр.[2][3]

Окрім зазначених вище проектів у цей же період здійснили безуспішне розвідувальне буріння на цілому ряді структур – Євпаторійській (щонайменше дві свердловини Євпаторійська-1 та Євпаторійська-2), Південно-Бортовій, Центральній, Іллічівській (також щонайменше дві свердловини Іллічівська-1 та Іллічівська-2), Штильовій, Федорівській, Сельського (відомо про свердловину Сельського-40), Гамбурцева, Десантній, Дельфін, а також розташованих північніше Фланговій, Прадніпровській та Каркиницькій.[4] На останній, розташованій у Тарханкуцькій затоці в районі з глибиною моря 28 метрів, буріння розпочали в 1989-му зі спеціально спорудженої платформи МСП-19.[5]

Також в межах зусиль із розвідки офшорних ресурсів на острові Зміїний спорудили структурну свердловину Морська-1, яка досягнула палеозойських горизонтів (силур – девон).

Проведене в 1997 – 1998 роках розвідувальне буріння (на той час в України вже з’явилась друга самопідіймальна бурова установка «Таврида») дозволило відкрити Безіменне газове родовище. Як і на розташованому дещо південніше Одеському родовищі, газонасиченими виявились відкладення еоцену та палеоцену (з останніх у трьох різних свердловинах отримали припливи газу з позначок 1185, 2055 та 2258 метрів).

В 2001 році на структурі Олімпійська СПБУ "Сиваш» спорудила дві свердловини та виявила газопрояви у відкладеннях еоцену. Розвідку виконували задля збільшення запасів українського сектору Чорного моря, проте в  подальшому за рішенням міжнародного арбітражу ця структура опинилась у румунській економічній зоні.

Станом на початок 2000-х років вся історія розвідувального буріння в українському секторі Чорного моря була пов’язана із його мілководною північно-західною частиною. Втім, південніше від Керченського півострова також існує певна зона, придатна за глибинами для роботи самопідіймальних бурових установок, і в 2004-му тут на структурі Субботіна розпочали спорудження параметричної свердловини №403. У січні 2006-го вона досягнула фінальної глибини у 4300 метрів, проте ще в 2005-му під час проходження через відкладення нижнього майкопу (олігоцен) була встановлена наявність у них нафти. У 2007-му СПБУ «Сиваш» пробурила та провела випробування розвідувальної свердловини №1, яка досягнула глибини у 3140 метрів та підтвердила відкриття нафтового родовища (першого офшорного нафтового родовища України).[6][7] До кінця десятиліття на родовищі Субботіна пробурили розвідувальні свердловини №2 та №3 (спорудження останньої велось у березні – грудні 2010-го тією ж СПБУ «Сиваш»).[8][9]

Існували плани проведення розвідувального буріння в українському секторі Чорного моря на ліцензійній ділянці, яку в другій половині 2000-х років отримала компанія Vanco Prykerchenska, що могло стати першим в Україні випадком буріння на глибинах, котрі перевищують можливості самопідіймальних установок. В 2006-му повідомлялось, що для цього зафрахтували напівзанурену бурову установку Atwood Southern Cross, яка мала провести роботи до січня 2008-го,[10] проте у підсумку обтяжений корупційними звинуваченнями проект Vanco Prykerchenska так і не дійшов до стадії реалізації.