СПБУ Сиваш

«Сиваш» стало третьою серед споруджених по розробленому севастопольським ЦКБ «Коралл» проекту 1540 (також відомий як тип «Баки» або тип 6000/60). Будівництво установки здійснювалось на астраханському заводі «Красные баррикады» із добудовою у Миколаєві на Чорноморському суднобудівному заводі. Завершення судна припало на 1979 рік (втім, поряд з цим навіть у офіційних документах можливо зустріти дату 1969 рік).

За своїм архітектурно-конструктивним типом судно відноситься до самопідіймальних (jack-up) і має чотири опори. "Сиваш" може працювати в районах з глибинами від 20 до 70 метрів та бурити свердловини глибиною 6 км. Для проведення бурових робіт судно має займати місце над устям свердловини (slot type).

Силова установка «Сиваш» базується на 4 основних дизель-генераторах ДГР 1000/750 номінальною потужністю по 1 МВт (максимальна потужність 1,1 МВт), крім того, існує 2 допоміжні дизель-генератори ДТР 150/750 номінальною потужністю по 0,15 МВт (максимальна 0,165 МВт). Також на борту розміщена котельна установка із двох котлів КАВ 2,5/7 продуктивністю по 2,5 тон пари на годину та двох котлів-утилізаторів КУП 80.

Сиваш приймає на борт 2340 тон різних запасів, що відповідає автономній роботі протягом 30 діб.

Судно є несамохідним, тому пересування до місця виконання робіт повинне здійснюватись шляхом буксирування.

На борту забезпечуються умови для розміщення екіпажу та однієї бурової вахти – до 60 осіб.

"Сиваш" має майданчик для гелікоптерів розмірами 25х25 метрів, призначений для прийому машин вагою до 12,8 тон.[1][2][3][4][5][6]

«Сиваш» розпочало перші бурові роботи у серпні 1979 року. До грудня 1987-го установка пробурила 24 свердловини довжиною від 800 до 4000 метрів, а станом на осінь 2012-го в її послужному списку рахувалось 84 свердловини загальною довжиною 161 тисяч метрів.[7]

Щодо окремих проектів, у яких приймала участь установка, відоме наступне:

- «Сиваш» здійснювала спорудження видобувних свердловин на Голіцинському газовому родовищі, відкритому в середині 1970-х шляхом буріння з стаціонарної платформи та введеному в експлуатацію у 1983-му;

- до кінця 1980-х у північно-західній частині Чорного моря виявили ще 6 газових та газоконденсатних родовищ – Шмідтівське (1979), Південноголіцинське (1981), Кримське (1981), Штормове (відкрите у 1983, всього з 1981 по 1994 «Сиваш» пробурила тут 6 розвідувальних свердловин[8]), Архангельське (1988), Одеське (1987);

- у північно-західній частині Чорного моря провадилось невдале розвідувальне буріння на 13 структурах, при цьому лише щодо структури Каркінітська відомо про здійснення робіт зі стаціонарної платформи;

- в 1980-х «Сиваш» задіяли для проведення розвідки у болгарському секторі Чорного моря. Спершу у 1983 – 1985 роках установка провела кампанію зі спорудження інженерно-геологічних свердловин, які бурились на цілому ряді структур при глибинах моря до 62 метрів та мали за мету розкрити лише самий верхній пласт відкладень – глибина стовбура свердловин не перевищувала 60 метрів.[9] Далі в 1986-му «Сиваш» спорудила свердловину Samotino More-1[10], яку заклали за кілька десятків кілометрів на південний схід від Варни у районі з глибиною моря 50 метрів. Свердловина досягнула глибини у 3648 метрів та виявила некомерційний приплив газоконденсату. Нарешті, в 1987-му установка пробурила неподалік в районі з глибиною моря 40 метрів розвідувальну свердловину Samotino Iztok-1, яка досягла глибини у 3400 метрів і також отримала лише газопрояви;[11]

- в 2001-му з «Сиваш» пробурили дві свердловини на структурі «Олімпійська», результатаом чого стало виявлення газопроявів (можливо відзначити, що в  подальшому за рішенням міжнародного арбітражу ця структура опинилась у румунській економічній зоні);

- взимку 2003-го СПБУ «Сиваш» спорудило у болгарському секторі ще одну розвідувальну свердловину Bogdanov North, яка досягнула глибини у 1036 метрів та не виявила вуглеводнів;[12]

- навесні 2003-го повідомлялось, що невдовзі СПБУ «Сиваш» розпочне у Азовському морі експлуатаційне буріння на Північно-Булганакському родовищі (введене розробку у 2004-му із однією свердловиною). У травні 2003-го «Сиваш» дійсно узялось за роботи на Азові;[13]

- в 2004 – 2010 роках на структурі Субботіна (прикерченська ділянка шельфу) спорудили одну параметричну та 3 розвідувальні свердловини. Відносно участі «Сиваш» у цій кампанії достеменно відомо, що у 2007-му саме ця установка спорудила розвідувальну свердловину №1, яка досягнула глибини у 3140 метрів та підтвердила відкриття першого офшорного нафтового родовища України, а протягом березня – грудня 2010-го пробурила розвідувальну свердловину №3 проектною глибиною 3100 метрів (відносно параметричної свердловини можливо зауважити, що вона бурилась в 2004 – січні 2006, при цьому інша українська самопідіймальна установка «Таврида» в першій половині 2005-го здійснювала буріння свердловини на Штормовому газоконденсатному родовищі[14][15]). Також восени 2007-го «Сиваш» пробурило в районі родовища інженерно-геологічну свердловину глибиною 78 метрів, метою якої було отримання інформації для проектування майбутньої видобувної платформи;

- в 2008-му у російському секторі Азовського моря за півтора десятки від Темрюка СПБУ «Сиваш» спорудила на замовлення російської компанії "Приазовнефть" (спільне підприємство "Роснефть" і "Лукойл") пошуково-оціночну свердловину «Геленджикская-1»;[16]

- з грудня 2011-го по червень 2012-го «Сиваш» спорудила дві експлуатаційні свердловини на Штормовому газоконденсатному родовищі;[17][18]

- у жовтні 2012-го після проходження ремонту СПБУ «Сиваш» узялась за буріння на Штормовому родовищі свердловини №44. Для установки саме ця свердловина стала 85-ю у її кар’єрі.[19] У квітні 2013-го повідомлялось, що «Сиваш» завершила роботи на Штормовому.

В 2014 році «Чорноморнафтогаз» втратив контроль над СПБУ «Сиваш» унаслідок окупації Росією Криму. Як засвідчують дані геоінформаційних систем, станом на грудень 2021-го транспондер установки знаходився в районі Голіцинського родовища.[20]

1. GEOnews - Украина. Исполнилось 15 лет со дня ввода в эксплуатацию Самоподъемной плавучей буровой установки «Таврида». geonews.com.ua. Процитовано 8 січня 2022.
2. А.а, Алисейчик; В.ф, Ленский; Б.р, Лившиц (2013). ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ГЛУБОКОВОДНЫХ САМОПОДЪЕМНЫХ ПЛАВУЧИХ БУРОВЫХ УСТАНОВОК. Судостроение (2). ISSN 0039-4580. Процитовано 8 січня 2022.
3. С.Н. Ефремов, доцент, канд. техн. наук А.И. Мальчиков, доцент, канд. техн. наук Г.Б. Лыкова, ст. преподаватель АНАЛИЗ НАРАБОТКИ ДИЗЕЛЬ-ГЕНЕРАТОРОВ САМОПОДЪЕМНОЙ БУРОВОЙ УСТАНОВКИ «СИВАШ».
4. Сиваш – Проект 1540, тип Бакы. fleetphoto.ru (рос.). Процитовано 8 січня 2022.
5. История компании. cdbcorall.ru. Процитовано 8 січня 2022.
6. СПБУ Сиваш.
7. Все буровые "Черноморнефтегаза" работают на полную мощность. ukranews_com (рос.). 3 грудня 2012. Процитовано 8 січня 2022.
8. GEOnews - Началось бурение новой скважины на Штормовом месторождении. geonews.com.ua. Процитовано 8 січня 2022.
9. Ю.и, Иноземцев; П.с, Димитров; Я.к, Луцив; А.а, Парышев (2017). Чаудинские отложения черноморского шельфа Болгарии. Геология и полезные ископаемые мирового океана (3 (49)). с. 45–61. ISSN 1999-7566. Процитовано 8 січня 2022.
10. Structural and depositional evolution of the East Balkan thrust belt, Bulgaria.
11. StackPath. www.ogj.com. Процитовано 8 січня 2022.
12. Melrose Drills Duster Offshore Bulgaria. www.rigzone.com (англ.). Процитовано 8 січня 2022.
13. "Черноморнефтегаз" начал разработку нового газового месторождения. oilcapital.ru (рос.). Процитовано 8 січня 2022.
14. «Черноморнефтегаз» завершил бурение первой разведочной скважины на Субботинском нефтяном месторождении. Терминал | НТЦ Психея. Процитовано 8 січня 2022.
15. Г, Григашкин; Е, Григашкина; В, Кульчицкий (2005). ЗАБОЙНАЯ ТЕЛЕМЕТРИЧЕСКАЯ СИСТЕМА С ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫМ КАНАЛОМ СВЯЗИ ТИПА ЗТС(172М) ДЛЯ МОРСКОГО БУРЕНИЯ СКВАЖИН. Бурение и нефть (10). ISSN 2072-4799. Процитовано 8 січня 2022.
16. ООО НК Приазовнефть - История. www.priazovneft.ru. Процитовано 8 січня 2022.
17. GEOnews - Началось бурение новой скважины на Штормовом месторождении. geonews.com.ua. Процитовано 8 січня 2022.
18. Черноморнефтегаз достиг исторического максимума по суточной добычи газа на шельфе. www.angi.ru - Агентство нефтегазовой информации. Процитовано 8 січня 2022.
19. «Черноморнефтегаз» запускает после капремонта буровую установку «Сиваш» — НафтоРинок. www.nefterynok.info (рос.). Процитовано 8 січня 2022.
20. MODU SIVASH - Drilling Jack Up (IMO: 8763385, MMSI: 273374830). myShipTracking (англ.). Процитовано 8 січня 2022.