Національний парк Бірунга

Частина парку знаходилась під захистом держави з 1925 року — це була невелика територія між Карісімбі, Бісоке і Мікено. Метою заснування парку був захист горил від браконьєрства, і парк був першою в Африці охоронною природною територією. В 1929 році сталося розширення меж парку глибше в Руанду і Бельгійське Конго з метою утворення національного парку Альберт загальною площею 8 090 км² під керівництвом бельгійського уряду, яке управляло обома колоніями[2].

Самець гірської горили у національному парку Бірунга

Після здобуття незалежності Конго в 1960 році парк був поділений на дві частини. В 1962 році уряд Руанди незважаючи на проблеми з перенаселенням погодився використовувати парк як природоохоронну зону і об'єкт для туризму. В 1969 році парк був розділений навпіл.

Парк був також базою для дослідження для відомої американської натуралістки Даян Фоссі, яка вивчала в ньому горил. Вона прибула сюди у 1967 році і заснувала Карісокський дослідний центр між Карісімбі і Бісоке. Велику частину часу після цього вона проводила там, присвятивши своє життя захисту горил від вимирання шляхом привернення уваги світової спільноти. Вона була вбита в своєму будинку в 1985 році імовірно браконьєрами, проти яких вона боролася[2]. Життя Фоссі було описане в її автобіографії «Горили в тумані», по якій був знятий однойменний фільм. Вона була похована в парку поблизу дослідного центру.

Під час громадянської війни в Руанді в 1990 — 1993 роках на території парку проходили бої, в 1992 році був атакований головний офіс парку. Дослідницький центр був покинутий, а туристична діяльність припинена і відновлена ​​тільки в 1999 році. Після цього були поодинокі випадки проникнення на територію збройних загонів Демократичних сил звільнення Руанди, але вони завжди припинялися руандійськой армією.

Рослинність парку залежить від висоти. На найнижчому рівні парку розташовані гірські ліси, частина яких була знищена внаслідок сільськогосподарської діяльності. На висотах 2400-2500 м — ліси Neoboutonia, 2500-3200 м — Arundinaria alpine. Від 2600 до 3600 м розташовані ліси Hagenia-Hypericum, які займають 30% території національного парку і є одним з найбільших лісів в Африці, що складається з Hagenia abyssinica. Від 3500 до 4200 м зустрічаються в основному Lobelia wollastonii, Lobelia lanurensis і Senecio erici-rosenii, які покривають 25% парку. Від 4300 до 4500 м ростуть нечисленні трави.

Парк відомий завдяки гірським горилам (Gorilla beringei beringei). Інші ссавці представлені золотими мавпами ( Cercopithecus kandti), дукерами (Cephalophus niger), буйволами (Syncerus caffer), плямистими гієнами (Crocuta crocuta) і лісовими антилопами (Tragelaphus scriptus). Зареєстровано 178 видів птахів, з яких 13 видів і 16 підвидів - ендеміки регіону[3].