Національний парк Серенгеті

Холодні ночі і дуже спекотні дні. Денна різниця температури інколи сягає 15° C. Вологість до 40 %. Дощові періоди з березня по травень та з листопада по грудень.

Парк розташований на півночі країни, межує на півночі з кордоном між Танзанією та Кенію, де за кордоном починається кенійський Національний парк Масаї-Мара.

Серенгеті знаходиться на висоті від 920 до 1850 м над рівнем моря, ландшафт парку змінюється від довгої або короткої трави на півдні до пагорбів, вкритих лісами на півночі. Краєвиди парку складають покриті акацією лавові плато, на яких рельєфно зростають згаслі вулкани.

Парк входить до списку найвідоміших національних парків світу. Національний парк Серенгеті — це низькотравні горбисті долини площею 30 000 квадратних кілометрів на території Танзанії та Кенії. Їх покриває соковита трава, яка прекрасно росте на родючому ґрунті вулканічного походження.

Територія парку займає близько 14 % території країни.

Парк Серенгеті знаменитий своїм найбагатшим тваринним світом. Приблизно п'ятсот видів птахів і три мільйони великих тварин мешкають на рівнинах парку.

Однією з особливостей парку є міграція тварин. Щорічно в посушливий період жовтня і листопада більше, ніж мільйон антилоп Гну і близько двохсот двадцяти тисяч зебр переміщуються з північних пагорбів на південні рівнини, де в цей час ідуть нетривалі тропічні дощі. Потім з настанням дощового сезону в квітні-червні тварини мігрують на захід і північ. Давній інстинкт тварин рухає ними настільки сильно, що ні посуха, ні хижаки, в тому числі і крокодили, що заповнюють річки, не можуть їх зупинити. При цьому стада мігрують не лише в межах Серенгеті, але й територіями інших парків та заповідників. Протягом щорічної тривалої подорожі тварини проходять близько 3000 км. За підрахунками вчених, всій цій гігантської біомасі, яка рухається, щодня потрібно приблизно 4000 тонн трави. В дорозі гине багато тварин, однак і народжується приблизно чверть мільйона дитинчат.

Вперше про ці місця європейці дізналися лише в 1913 році. На жаль, як і всі території британських колоній у Східній Африці, рівнини Серенгеті швидко стали місцем масового паломництва мисливців з Європи. У 1921 в Серенгеті утворений частковий заказник площею 3,2 км², а в 1929 році частина рівнин Серенгеті була оголошена мисливським заказником, який потім став основою для Національного парку. У 1940 році рівнини стали територією, що охороняється. Однак, через матеріальні труднощі рівнини Серенгеті залишалися охоронюваною територією лише на папері. У 1951 році територія парку була розширена і наданий статус національного парку. Однак, міжнародний статус парк отримав лише в 1981 році. Тоді ж він був визнаний пам'яткою всесвітньої природної і культурної спадщини ЮНЕСКО.

У 1959 з Серенгеті виділено резерват Нгоронгоро площею 8288 км². Серенгеті є найвідомішим національним парком в Танзанії і другим за величиною після парку Селус.

Нещодавно на сході парку, в районі ущелини Олдувай, яку інколи називають «колискою людства», були знайдені сліди стародавньої людини. Археологи стверджують, що неконтрольований доступ до місця розкопок може серйозно зашкодити дослідженням. У зв'язку з цим було прийнято рішення закрити цю частину парку для відвідин туристами на невизначений термін.

• Національний парк Масаї-Мара