Наїрі (комп’ютер)

Розробку машини розпочато в 1962 році, закінчено в 1964 році. Головний конструктор — Грач’я Єсайович Овсепян, провідний інженер-конструктор — Михайло Артаваздович Хачатрян.

Архітектурне рішення, застосоване в цій машині, було запатентовано в Англії, Японії, Франції та Італії.

Технічні характеристики:

• Процесор — 36-розрядний.
• Тактова частота — 50 кГц.
• ПЗП (в оригінальній документації — ДЗП (довготривалий запам'ятовувальний пристрій) касетного типу, обсяг касети — 2048 слів по 36 розрядів у кожному; використовувався для зберігання мікропрограм (2048 72-розрядних комірок) і вбудованих програм(12288 36-розрядних комірок). Частина ДЗП постачалася «порожньою», з можливістю прошивки користувачами своїх найбільш часто використовуваних програм, позбавляючись таким чином від введення програми з пульта або перфострічки.
• Обсяг ОЗП — 1024 слова (8 касет по 128 комірок), плюс 5 регістрів.
• Швидкодія: для операцій типу додавання над числами з фіксованою комою — 2-3 тис. оп/с, типу множення — 100 оп/сек, операцій над числами з рухомою комою — 100 оп/сек.

З 1964 року машина випускалася на двох заводах у Вірменії, а також на Казанському заводі ЕОМ (з 1964 по 1970 рік, всього випущено близько 500 машин)[2]. Навесні 1965 року комп'ютер був представлений на ярмарку в м. Лейпциг (Німеччина).

Існували модифікації машини:

• «Наїрі-М» (1965) — до складу периферії введено фотозчитувальний пристрій FS-1501 і стрічковий перфоратор ПЛ-80.
• «Наїрі-К» з ОЗП, збільшеним до 4096К слів
• «Наїрі» (1967), в якості терміналу застосована електрифікована друкарська машинка Consul-254.

Створена в 1966 році, по суті є модифікацією машини «Наірі-1». Об'єм оперативної пам'яті, виконаної на феритових кільцях, збільшений до 2048К 36-розрядних слів, застосовані більш продуктивні пристрої введення-виведення, які входили в комплектацію Наїрі-К.

Серія машин, створена на початку 1970-х: «Наїрі 3-1», «Наїрі 3-2» і «Наїрі 3-3». Головний конструктор Г. Є. Овсепян.

Родина Наїрі-3 надавала користувачам ряд унікальних для того часу можливостей. Наприклад, режим розподілу часу, в якому одночасно декільком користувачам надавалися віртуальні ЕОМ Наїрі-2. Вперше було реалізовано мікропрограмну емуляцію ЕОМ іншого типу, з відмінною системою команд: на Наїрі-3 можна було виконувати програми Мінськ-22, Раздан-3.

Наїрі-3 була створена на основі мікросхем з ЕЗЛ-логікою. Вважається першою радянською ЕОМ 3-го покоління.

У 1971 році колектив розробників серії «Наїрі» був удостоєний Державної премії СРСР.

Серія ЕОМ спеціального застосування. Наїрі 4, АРМ/Наїрі 4 і Наірі 41 розроблені у 1974-1981 роках, головний конструктор — Герман Арташесович Оганян. Система була програмно сумісна з PDP-11 і серією СМ ЕОМ.

У 1980-1981 також було розроблено Наірі 4В і Наірі 4В/С, головні конструктори — В. Карапетян і А. Саркісян.

• «Наири». Краткое техническое описание.. — 1964.
• Овсепян Г. Е., Эйлезян X.К., Оганян Г. А. Некоторые особенности микропрограммного принципа, примененного в ЭЦВМ «Наири». «Вопросы радиоэлектроники. Серия 7. Электронная вычислительная техника», 1966, в. 7.
• Грубов В. И., Кирдан В. С. Электронные вычислительные машины и моделирующие устройства. Справочник. К., 1969.

• Радянська комп'ютерна техніка

• Тигран Гаспарян, Сергей Оганджанян. ЭВМ семейства «Наири» – предвестники персонального компьютера. Виртуальный компьютерный музей.
• «Наїрі»^{[недоступне посилання з Жовтень 2018]}, «Наїрі»^{[недоступне посилання з Жовтень 2018]}, «Наїрі-3»^{[недоступне посилання з Жовтень 2018]} на сайті «Музей історії вітчизняних комп'ютерів»
• Сімейство ЕОМ «Наїрі»
• Оганян Р. А. Сімейство малих ЕОМ «Наїрі» — тези доповіді на SORUCOM-2006
• Григор Апоян «НАЇРІ»: тріумф і драма
• Фотографія НАЇРІ-К
• Электронные вычислительные машины серии “Наири”. История отечественной вычислительной техники. Универсальные ЭВМ. Виртуальный компьютерный музей. Процитовано 11 серпня 2009.