Неджметтін Ербакан

Неджметтін Ербакан (тур. Necmettin Erbakan; 29 жовтня 1926, Сіноп, Туреччина — 27 лютого 2011, Анкара, Туреччина) — турецький політик, прем'єр-міністр Туреччини з 28 червня 1996 рік по 30 червня 1997 року. Вважається засновником «політичного ісламу» і політичним наставником нинішнього президента Реджепа Тайіпа Ердогана.

Неджметтін Ербакан
тур. Necmettin Erbakan
Народився 29 жовтня 1926(1926-10-29)
Сіноп, Туреччина
Помер 27 лютого 2011(2011-02-27)[1][2][…] (84 роки)
Анкара, Туреччина
·серцева недостатність
Поховання Кладовище Меркезефендіd
Країна  Туреччина
Діяльність політик, інженер, викладач університету
Alma mater Стамбульський технічний університет, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена, Лондонський університет, Університет короля Сауда і Стамбульський ліцейd
Знання мов турецька
Заклад Стамбульський технічний університет
Посада Член Великих національних зборів Туреччини і прем'єр-міністр Туреччини
Партія Партія благоденстваd, National Order Partyd, National Salvation Partyd, Virtue Partyd і Felicity Partyd
Конфесія сунізм
У шлюбі з Nermin Erbakand
Діти Fatih Erbakand
Автограф

Життєпис

Народився в Синопі в 1926 році, закінчив Стамбульський технічний університет, отримав докторський ступінь з інженерії в Німеччині.

У 1969 році опублікував проісламським маніфест «Національне бачення» (тур. Millî Görüş). На основі цієї ідеології ним творено кілька політичних партій, велика частина з яких була заборонена.

У 1974, 1975—1977 і 1977—1978 роках був віце-прем'єром Туреччини.

Після військового перевороту 1980 року йому заборонено займатися політичною діяльністю. У 1987 році заборона була знята, і він заснував Партію благоденства. У 1995 році вона перемогла на парламентських виборах, і в 1996 році він обраний прем'єр-міністром, ставши першим проісламським політиком на цій посаді. Саме уряд, очолюваний Н. Ербаканом втілив у життя програму «тисячі домівок» для раніше депортованих кримськіх татар, про яку проголосив президент Туреччини Сулейман Демірель у 1994 році під час візиту до України.

У зовнішній політиці проводив курс на зближення з іншими мусульманськими країнами на противагу панівній раніше політиці стратегічного партнерства з США. Також виступив ініціатором створення Ісламської вісімки (D-8).

28 лютого 1997 турецька армія втрутилася у політику, озвучивши на засіданні Ради національної безпеки власні вимоги, підсумком чого став меморандум з 18 пунктів. У червні пішов у відставку, а в 1998 році Ербакану було заборонено займатися політичною діяльністю протягом п'яти років за спробу порушення світського режиму. Після закінчення терміну заборони брав участь у створенні Партії Справедливості та Розвитку. Будучи звинуваченим у шахрайстві, в 2004 році засуджений до п'ятирічного тюремного ув'язнення, але зумів змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в 2008 році помилуваний.

Помер 27 лютого 2011 року в лікарні Анкари від серцевого нападу; в його похороні в Стамбулі брали участь сотні тисяч осіб.

У квітні 2012 року прокуратура Анкари пред'явила ордер на арешт 30 військових, які брали участь у подіях лютого 1997—1998 і мали безпосереднє відношення до відставки Неджметіна Ербакана від влади.

Примітки
  1. http://www.todayszaman.com/news-236799-number-one-victim-of-feb-28-dies-on-eve-of-coup-anniversary.html
  2. Encyclopædia Britannica

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.