Сіноп

В давнину Сіноп, або Сінопа (грец. Σινόπη), був однією з головних грецьких колоній на південному березі Чорного моря, на півострові Пафлагонского узбережжя, на схід від мису Карамбіса. Колонія була заснована, згідно з міфом, супутником Ясона Автоліком, який мав тут храм і оракул.

В історичний час Сіноп був колонізований мілетцями двічі: першого разу — до вторгнення кіммерійців у Азію (до 751 до н. е.), вдруге — в 632 до н. е. Завдяки зручному положенню і двом гаваням Сіноп скоро став багатим торговим містом, область якого простягалася до Галісії. Сіноп у свою чергу став метрополією чорноморських міст Котіори, Трапезунда, Кераса, Хойрада, Лікаста, Кеїли та інших. Як один з предметів Сінопської торгівлі, славилася кіновар — грец. Σινωνική μίλτος. Сіноп був батьківщиною циніка Діогена та автора нової аттичної комедії Діфіла.

В добу правління Мітрідата Евпатора, який тут народився і отримав виховання, Сіноп перетворився на резиденцію понтійського царя і був прикрашений розкішними будівлями. Під час другої Мітридатової війни в Сінопі замкнувся Клеохар, що зробився тираном міста, але після завзятого захисту місто взяв Лукулл і розграбував. Серед творів мистецтва Лукулл вивіз до Риму зокрема статую Автоліка. Оголошений вільним і автономним містом, Сіноп в 45 році був колонізований римлянами. В І столітті єпископом в місті, за християнським переданням, був святий Філолог[1]. Зі зведенням в 4 столітті Амасії до статусу головного міста Понту добробут Сінопу став падати. З 1204 року він належав до Трапезундської імперії, але вже в 1214 році його завоював сельджуцький султан, а в 1461 — Магомед II.

До 19 століття Сіноп (тур. Sinob) залишався головним містом санджаку в османському вілаєті Кастамуні і однією з пароплавних станцій між Константинополем і Трапезундом. Складався з власне османського міста на заході і грецького кварталу на сході. Мав два базари, одну велику мечеть. Єдина цілком вціліла стародавня будівля носила у греків назву «замок Мітрідата» і складалася з чотирьох зал під одним склепінчастим дахом. Мешканців нараховувалось до 8-10 тисяч, приблизно рівні половини становили турки і греки. Торгівля обмежувалась вивозом лісу, воску, плодів, шовку та шкір. У 1853 році під час Сінопської битви сильно постраждало від пожежі і саме місто.

• Різа Нур — міністр Туреччини.

• Сінопська фортеця

• Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона

• Синопа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1734. — 1000 екз.