Некрасов Всеволод Миколайович

Все́волод Микола́йович Некра́сов (24 березня 1934, Москва, СРСР — 15 травня 2009, Москва, Росія) — російський поет та есеїст, один з лідерів «Другого російського авангарду» та засновників «московського концептуалізму». Був співавтором та чоловіком Ганни Журавльової.

Всеволод Миколайович Некрасов
Всеволод Николаевич Некрасов
Vsevolod Nekrasov
Народився 24 березня 1934(1934-03-24)
Москва, СРСР
Помер 15 травня 2009(2009-05-15) (75 років)
Москва, Росія
Громадянство  Росія
Діяльність поет, публіцист, есеїст
Напрямок Московський концептуалізм
Премії Премія Андрія Бєлого
Сайт: vsevolod-nekrasov.ru

Біографія

Народився і жив у Москві. Навчався на філологічному факультеті Московського міського педагогічного інституту імені Потьомкіна.

Входив до Ліанозівської групи поетів і художників, разом з Генріхом Сапгіром, Ігорем Холіним та Яном Сатуновським. Був у дружніх стосунках з поетом та письменником Михайлом Соковніним, митцями Еріком Булатовим, Олегом Васильєвим та Франсіско Інфанте. Починаючи з 60-х років Некрасов зібрав велику колекцію живопису, графіки та арт-об'єктів сучасних йому неофіційних художників, майже з усіма з яких він був знайомий особисто (колекція передана до Музею приватних колекцій Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна).

До Перебудови публікував вірші, статті, візуальні та предметні роботи в самвидаві: у журналах «Синтаксис» (1959), «37», «Папках МАНИ»; у закордонних виданнях «Tvar» (Прага, 1964), «Ковчег», «А — Я»; у збірках «Freiheit ist Freiheit» (Цюріх), «Аполлон-77», «Kulturpalast»(Вупперталь) та ін.

До 1961 року Всеволод Некрасов часто приїжджав у Маріуполь до своєї тітки, Марії Пилипівни Хлопік. Хлопік постійно матеріально допомагала йому і вплинула на його літературні уподобання. Після її смерті в 1960-му році, Некрасов написав чимало віршів[1], об'єднаних маріупольською темою, серед яких, наприклад «В небе/ Копоть», «Я молчу я молчу/ Завод тюкнет», «Памяти тетки Маруси», «Геркулес» та ін. В деяких віршах з цього циклу Некрасов використовує суржик.

До середини 60-х років Некрасов та інші поети Ліанозівської групи (наприклад, Ян Сатуновський та Генріх Сапгір) активно працювали в напрямі «конкретної поезії», не знаючи про схожі поетичні розробки в інших країнах. Натомість, у віршах Некрасова, написаних наприкінці 60-х років, вже можна побачити вплив німецьких поетів-конкретистів (зокрема, Ойгена Гомрінгера та Герхарда Рюма). Це пов'язано з тим, що в 1964 році в журналі «Иностранная литература» вперше було опубліковано переклади віршів німецьких конкретистів – Ойгена Гомрінгера, Герхарда Рюма та Франца Мона.

У 70-ті роки співпрацював з видавництвами «Детская литература» та «Малыш», а також із журналом «Пионер»: консультував авторів, редагував рукописи, складав колективні поетичні збірки «Между летом и зимой» (1976) та «Сказки без подсказки» (1981). У 1970-80-х роках разом з Г. Журавльовою працював критиком у Всеросійському театральному товаристві (у написаній на основі цього досвіду книзі «Театр Островского» висловлено деякі важливі для Некрасова естетичні ідеї). З кінця 70-х років брав участь в акціях групи концептуалістів «Коллективные действия» та у «Московському літературно-художньому семінарі», присвяченому московському неофіційному мистецтву, який проводили А. Чачко та М. Шейнкер.

У 1990 році організував виставки зі своєї колекції живопису та графіки в Новосибірській картинній галереї; у 1991 і 1992 роках у Літературному Музеї в Москві (програма «Ліанозово — Москва» з першою в Росії персональною виставкою художника Оскара Рабіна); у 1993 році в Бохумі та Бремені; у 2002 році в Тюменському художньому музеї.

За життя автора, починаючи з 1989 року, побачили світ сім поетичних збірок, а також книга «Пакет» (1996), в яку, окрім віршів, було включено статті, що писалися із середини 1970-х років. Вірші перекладені українською, білоруською та іншими європейськими мовами, а також японською.

Похований у Москві на Донському цвинтарі[2].

Визнання

Лауреат премії Андрія Бєлого в номінації «За особливі заслуги перед російською літературою» (2007).

Примітки
  1. Некрасов, Всеволод (2012). Стихи 1956—1983. Вологда: Библиотека московского концептуализма Германа Титова. с. 552.
  2. Могила В. Н. Некрасова

Джерела
Переписати розділ на основі шаблонів цитування.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.