Некрасов Микола Володимирович

Микола Володимирович Некрасов (18 грудня 1900 — 4 жовтня 1938) — російський есперантист і перекладач мовою есперанто, письменник, поет, журналіст і критик.

Некрасов Микола Володимирович
Народився 18 грудня 1900(1900-12-18)[1]
Москва, Російська імперія[1]
Помер 4 жовтня 1938(1938-10-04)[1] (37 років)
СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність автор, есперантист, поет, перекладач, письменник, журналіст
Знання мов есперанто

Біографія

Народився в Москві у 1900 році. У віці 15 років вивчив есперанто. У 1918—1919 роках був редактором власного видання Juna Mondo («Юний світ»). Став співзасновником літературного рецензійного видання La Nova Epoko («Нова епоха») в 1922 році і був її редактором до 1930 року. Серед діяльності «Нової епохи» можна відзначити публікацію відкритого листа міністру національної освіти Франції Леону Берару, який в червні 1922 року забороняв викладання есперанто у французьких закладах як «потенційно небезпечного» (зокрема, в листі міністру дякували за підвищення популярності есперанто і радили далі заборонити французьку мову, якою опубліковано ще більше революційних творів). У 1933 році Микола Володимирович редагував збірник статей «Нові проблеми мовознавства»[2].

У 1920-ті роки видав дві книги оригінальних віршів російською мовою.

Перш за все відомий як перекладач російської віршованої класики мовою есперанто. Поетична спадщина самого Некрасова публікувалася в різних періодичних виданнях. На його творчість вплинули представники російського символізму, такі як Блок і Бальмонт[2].

В середині 1930-тих років Некрасов, разом з іншими членами есперантистського руху в СРСР, став об'єктом сталінських репресій і 4 жовтня 1938 був розстріляний[2]. Посмертно реабілітований 26 листопада 1957 року.

Творчість[2]

Перекладена поезія

Перекладена проза
  • Ruĝa Stelo («Червона зірка») Олександра Богданова, SAT, 1929.
  • La Vojo de formiĝo kaj disvastiĝo de la lingvo internacia («The way of formation and spread of the international language») Ернста Дрезена, SAT, 1929
  • Historio de la mondolingvo («History of the world Language») Ернста Дрезена.

Власна поезія
  • Fablo pri ĝilotinŝraŭbeto («Байка про маленького гвинтика з лівим різьбленням»), опубліковано в Sennacieca Revuo.
  • Testamento de Satano («Заповіт Сатани»).
  • Verda flamo («Зелене полум'я»)
  • Krono de sonetoj pri Esperanto («Вінок сонетів»).
  • Mi moskvano («Я — москвич»), опубліковано в Internacia Literaturo.

Власна проза
  • Bibliografio de Esperantaj presaĵoj en USSR dum 12 jaroj de la revolucio 1917—1928 («Бібліографія матеріалів на есперанто, опублікованих в СРСР за 12 революції 1917—1928»), Москва, 1928.
  • Tra USSR per Esperanto («Із СРСР про есперанто»).
  • Кілька есе про літературу на есперанто, опублікованих в La Nova Epoko.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1037837827 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Geoffrey Sutton. Nekrasov, Nikolai Vladimiroviç // Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}. — Mondial, 2008. — С. 118-120. — 728 с. — ISBN 1595690905.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.