Неллі Закс

Неллі Закс народилася в Берліні, була єдиною дитиною Вільяма Закса, винахідника і промисловця, і Маргарити (Картер) Закс. Неллі зростала у заможній єврейській родині, отримала домашню освіту, після чого вступила до привілейованої Берлінської середньої школи для дівчаток. Сором'язлива й тиха, вона захоплювалася музикою, літературою, танцями і у свій час мріяла стати професійною балериною.

У 15 років Неллі прочитала роман Сельми Лагерльоф «Сага про Єсте Берлінге», який справив на неї таке сильне враження, що вона написала листа до Швеції. Листування, що зав'язалося між Закс і Лагерльоф, тривало близько 35 років, аж до смерті шведської письменниці.

У 18 років Закс почала писати вірші, в основному про природу й на міфологічні сюжети. Деякі з них друкувалися в літературних журналах. Традиційні не тільки за формою, але й за змістом, ці вірші не мали нічого спільного з модною в той час експресіоністській літературою й, можливо, тому привернули увагу Стефана Цвейга, який не тільки похвалив їх за «безпосередність», але й надрукував один з віршів. Проте пізніше Закс не надавала особливого значення своїм юнацьким віршам і не включила їх у зібрання творів.

У той час, коли почався її творчий шлях, Закс закохалася в одного чоловіка, з яким познайомилася на курорті мінеральних вод, де відпочивала разом з батьками. Через багато років Закс дізналася про його загибель у нацистському концентраційному таборі, і це знайшло відображення в кількох пізніх віршах поетеси.

У 1920-ті-30-ті роки Закс ще не вважає себе професійним літератором, хоча її вірші іноді друкуються в «Берлінер Таґеблатт» (нім. «Berliner Tageblatt») та інших газетах. Після смерті батька в 1930 році вона разом з матір'ю живе усамітненим життям. Через три роки, з приходом Гітлера до влади, в Німеччині починають наростати антисемітські настрої, багато друзів і знайомих Закс зникають. У цей тривожний час вона захоплюється юдейською та християнською містикою, пророцтвами Старого Завіту, Каббалою та хасидизмом. До 1938 року її вірші час від часу з'являються в єврейських періодичних виданнях.

1940 року, коли німецькі війська окупували Європу, Закс з матір'ю з допомогою Лагерльоф знайшли притулок в Швеції — в отриманні віз їм було надано сприяння безпосередньо через королівську сім'ю. На жаль, Лагерльоф не судилося дочекатися їхнього прибуття до Швеції, і Закс з матір'ю спочатку відчували себе на чужій землі в повній ізоляції. У цей час Закс вивчає шведську мову й заробляє на життя перекладами на німецьку творів шведських поетів.

Прийнявши шведське громадянство, Закс відгукувалася своєю поезією — цим «німим криком» — на знищення євреїв у концтаборах. Її нові вірші докорінно відрізняються від колишніх, романтичних.

Неримована, стисла, наповнена яскравими образами, поезія Закс є зразком сучасної містики. Перша післявоєнна збірка віршів «В оселі смерті» (lang-de|«In den Wohnungen des Todes») був опублікований в 1946 році в Східній Німеччині, за ним пішли інші: «Затемнення зірок» (нім. «Sternverdunkelung», 1949), «І ніхто не знає, як бути далі» (нім. «Und niemand weiss weiter», 1957), «Втеча і перетворення» (нім. «Fluch und Verwandlung», 1959). «Її вірші різноманітні, — зазначав англійський поет і критик Стівен Спендер, — і разом з тим все, що вона пише, — один вірш». Її «релігійні апокаліптичні гімни», продовжував Спендер, «є уособленням єврейської самосвідомості, настільки сильної, що життя прирівнюється до смерті, й навпаки …».

У післявоєнні роки Закс, крім віршів, пише п'єси і драматичні уривки, які називає «сценічної поезією». Герой її першої п'єси «Містерія про страждання Ізраїлю» (нім. «Ein Mysterienspiel vom Leiden Israels», 1951) — вуличний швець, який розшукує німецького солдата, що вбив молоду польську Пастушка. «Містерія» у 1950 році транслювалася на західнонімецькому радіо, була поставлена в Дортмунді в 1962 році й перелицьована на оперу шведським композитором Мозесом Пергаментом. Відома також п'єса-символ Закс «Авраам в солончаках» (нім. «Abram im Salz"), написана за мотивами біблійної історії про царя Німрода і юного Авраама. Вона була опублікована в збірнику «Знаки на піску» (нім. «Zeichen im Sand», 1962).

Після публікації в 1959 році збірки «Втечі й перетворення» до Закс приходить популярність. У 1960 році, через 20 років після її втечі з Німеччини, Закс одержує премію Анетт фон Дросте-Хюльсхофф, а наступного року міська влада Дортмунда встановлює щорічну літературну премію її імені й призначає поетесі довічну пенсію. У 1965 році Закс удостоєна премії Миру західнонімецької асоціації книговидавців та книготорговців, однією з найпрестижніших літературних нагород в Західній Німеччині.

Закс була удостоєна Нобелівської премії з літератури за «видатні ліричні й драматичні твори, що досліджують долю єврейського народу». Нобелівську премію 1964 року Закс поділила з Аґноном. «У її книгах з винятковою силою прозвучав трагічний голос єврейського народу», — заявив на церемонії нагородження представник Шведської академії Андерс Естерлінг. Хоча книги Закс розповідають «жахливу правду … про табори масового знищення і фабрики смерті», продовжив Естерлінг, «письменниця стоїть вище ненависті до катів». «Мені здається, — сказала Загс у своїй промові, — те, що зі мною відбувається, — це прекрасна казка». «Агнон представляє державу Ізраїль, — зауважила поетеса далі, -а я — трагедію єврейського народу».

Пам'ятна дошка на будинку, де народилася Неллі Закс в берлінському районі Шенеберг

Після отримання Нобелівської премії Закс як і раніше жила і працювала у своїй маленькій квартирі в Стокгольмі. Вона померла після тривалої хвороби у віці 78 років.

• 18396 Неллізакс — астероїд, названий на честь письменниці[4].
• Закс (патера) — кратер неправильної форми на Венері.

• Walter A. Berendsohn: Nelly Sachs: Einführung in das Werk der Dichterin jüdischen Schicksals Mit einem Prosatext Leben unter Bedrohung, з добіркою 30 листів, написаних у 1946—1958 роках та статтею про виставку Неллі Закс у Дортмунді./ kommentiert von Manfred Schlösser. Agora, Darmstadt 1974 ISBN 3-87008-046-9
• Gertraude Wilhelm (Hrsg): Die Literaturpreisträger — Ein Panorama der Weltliteratur im 20. Jahrhundert Econ, Düsseldorf, 1983 ISBN 3-612-10017-3
• Ruth Dinesen: Nelly Sachs. Eine Biographie Suhrkamp, Frankfurt 1992 ISBN 3-518-40426-1
• Fritsch-Vivié G. Nelly Sachs: mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Reinbek bei Hamburg: Rowohlt, 1993
• apropos Nelly Sachs. Mit einem Essay von Gisela Dischner und zahlreichen Bildern, Verlag Neue Kritik, Frankfurt a. M. 1997, ISBN 978-3-8015-0309-3
• Petra Oelker: Und doch, am Ende steht wieder das Licht, wenn auch noch so fern. In: Charlotte Kerner: Nicht nur Madame Curie. Frauen, die den Nobelpreis bekamen Beltz, Weinheim 1999 ISBN 3-407-80862-3
• Gabriele Fritsch-Vivié: Nelly Sachs Monographie; Rowohlt, Reinbek, 3. Auflage 2001 ISBN 3-499-50496-0
• Gerald Sommerer: Aber dies ist nichts für Deutschland, das weiß und fühle ich. — Nelly Sachs — Untersuchungen zu ihrem szenischen Werk, Königshausen & Neumann, Würzburg 2008, ISBN 978-3-8260-3860-0
• Gudrun Dähnert: Wie Nelly Sachs 1940 aus Deutschland entkam. Mit einem Brief an Ruth Mövius. / Sinn und Form 2/2009, S. 226—257

• «Für Nelly Sachs» — Marburger Forum (нім.)
• Sabine Gruber: Schreiben als einziger Ausweg in Der Standard, 7. Mai 2010 — стаття Забіни Ґрубер про Неллі Закс