Нельсінью Баптішта

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду клубу «Понте-Прета». Кращі роки його кар'єри пройшли в «Сан-Паулу» — з 1971 по 1977 рік він зіграв за «триколірних» 262 матчі, двічі доходив до фіналу чемпіонату Бразилії і виграв чемпіонат штату в 1975 році[1].

У 1977 році Нельсінью перейшов у «Сантус», з яким через рік виграв ще один чемпіонат штату.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Жувентус Сан-Паулу», за команду якого виступав протягом 1983 року і виграв бразильську Серію B[1].

Почав тренерську кар'єру в 1985 році в «Сан-Бенту» з Сорокаби. П'ять років тренував невеликі команди в Бразилії, за винятком «Атлетіку Паранаенсе», з яким у 1988 році він виграв свій перший тренерський трофей — чемпіонат штату Парана. Недовгий період провів в «Спортінгу» з Баранкільї, який був відроджений через багато років і відразу ж був включений в колумбійську Прімеру.

У 1990 році Баптішта вперше очолив одну із команд-лідерів бразильського футболу — «Корінтіанс», і зумів відразу ж привести «тімау» до титулу чемпіонів Бразилії — вперше в історії команди.

Чемпіонську схему гри «Корінтіанса» можна описати тактичною побудовою 1-4-2-3-1. У півзахисті Вілсон Мано і Марсіо більше відповідали за перехід з оборони в атаку, по краях розташовувалися Мауро і Фабіньо, а атакуючий півзахисник Нето, який допомагав Тупанзіньйо, настільки часто виконував роль відтягнутого форварда, що тактику команди можна було охарактеризувати і як гру з двома форвардами[2].

На початку 1990-х років очолював «Гуарані» з Капінаса, «Палмейрас», саудівський «Аль-Хіляль». У 1993 році ненадовго повернувся в «Корінтіанс». У 1994—1996 роках тренував японську команду «Верді Кавасакі» (сучасний «Токіо Верді»), з яким виграв два Кубки Джей-ліги. У 1996—1998 роках працював з чотирма поспіль бразильськими суперклубами — «Інтернасьйоналом», «Корінтіансом», «Крузейро» і «Сан-Паулу», але відносного успіху домігся лише з командами з Сан-Паулу, двічі поспіль виграючи Лігу Паулісту[1].

У 1999 році працював у Чилі з найтитулованішим клубом країни «Коло-Коло». Після повернення на батьківщину в 2000—2003 роках очолював «Португезу», «Понте-Прету», «Сан-Паулу», «Гояс», «Фламенго» і «Сан-Каетано», але виграв лиш один трофей — чемпіонат штату Гояс в 2003 році, після чого на два роки повернувся Японію, на цей раз ставши тренером клубу «Нагоя Грампус»[1].

Повернення в Бразилію вийшло не зовсім вдалим — з 2005 року він тренував «Сантус», «Сан-Каетано», «Понте-Прету» і знову «Корінтанс», але не зміг виграти жодного турніру. Більш вдало склалося його перебування на посту головного тренера «Спорту» з Ресіфі. Нельсінью Баптішта привів цю команду до перемоги в розіграші Кубка Бразилії в 2008 році, в тому ж році виграв чемпіонат штату Пернамбуку, а в наступному році знову виграв Лігу Пернамбукано[1].

Після цього успіху Нельсінью втретє відправився в Японію, де протягом п'яти років тренував «Касіву Рейсол». Бразильський фахівець в 2010 році привів «Касіву» до перемоги у Другому дивізіоні, а в наступному році відразу ж зробив новачка Джей-ліги чемпіоном Японії. У 2012 році його команда завоювала Суперкубок країни і Кубок Імператора. У 2013 році виграла Кубок Джей-ліги, а в 2014 році «Касіва Рейсол» стала переможцем Кубка банку Суруга завдяки перемозі над переможцем Південноамериканського кубка 2013 року аргентинським «Ланусом» (2:1).

З 2015 по 2017 рік Нельсінью Баптішта очолював японський «Віссел Кобе»[1].

12 грудня 2017 року призначений головним тренером клубу «Спорт Ресіфі». Контракт підписаний до грудня 2018 року[3], втім вже 24 квітня 2018 року він покинув клуб[4].

Син, Едуардо Баптішта, також став футбольним тренером, з 2014 року очолював такі команди, як «Спорт Ресіфі», «Флуміненсе» і «Палмейрас».

• Нельсінью Баптішта на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Нельсінью Баптішта на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Нельсінью Баптішта на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)