Немирович Іван Олексійович

Народився в дніпропетровському передмісті Нижньодніпровськ у родині Номировичів. Ще в школі почав вчитися грі на бандурі. Працював робітником, директором районних будинків культури в Чорнобилі та Броварах, солістом-бандуристом обласної філармонії, директором республіканського Будинку літераторів.

Служив в радянському морському флоті, про що згодом з гумором написав — «Як Комар морякував».

Був артистом Державної заслуженої капели бандуристів України.

Працював у видавництві «Радянський письменник», журналі «Перець». Член Спілки письменників з 1962 р.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1965).

Зробили операцію на серці, після операції у важкому стані перевезли до реанімації, не вийшов із наркозу.

Автор поетичних збірок лірики та гумору:

• «По шляхах-дорогах» — 1956,
• «Дзвени, бандуро!» — 1963,
• «Від щирого серця» — 1980,
• «Як Комар морякував».

Писав вірші для дітей та оповіді про сучасників його, кобзарів-бандуристів. Автор поетичних збірок гумору і сатири «Ой жаль, жаль» −1963, «Справжня посада» — 1964, «Коза на шлагбаумі», «Вагомі аргументи» — 1971, «Ось у чому річ!» — 1972, «Клумба й Тумба» — 1975, «Карапет під бубон» — 1977, «Невдале залицяння» — 1978, "Через фірму, через «Диво» — 1982.

Видано його прозові твори гумору і сатири

• «Агент № 796456» — 1967,
• «Заочний жених» — 1976,
• «А все через неї…» — 1979,
• «Жовті черевики» — 1982.

Написав

• роман «На білому коні» — 1979;
• видано книгу повістей та оповідань «Березневе моє свято» — 1983;
• біографічний нарис «О. Білаш» — 1969;
• поетичні збірки для дітей «Хлопчик Лі Чень і Вовк» — 1963,
• «Цілюща вода» — 1964,
• «Грім — вірний друг» — 1979,
• «Каліфи на годину» — 1984.

• Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.

• Немирович Іван Олексійович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 221.
• Немирович
• Бровари — моє місто^{[недоступне посилання з липня 2019]}