Неогрек

Неогрек, також Грецьке відродження (від англ. Greek Revival) — архітектурний стиль, який виник у 1820-х роках, заснований на поверненні до класичних грецьких зразків. Відрізняється від архітектури класицизму (і ампіру зокрема) підкреслено археологічним, детальним підходом до відтворення грецької класики, очищеної від впливу давньоримської архітектури та італійського ренесансу; ідеологічно, належить до епохи еклектики, а не класицизму.

Пропілеї, Мюнхен, архітектор Лео фон Кленце

Повторне відкриття Греції

Незважаючи на сучасний неосяжний престиж Стародавньої Греції серед освіченої еліти Європи, мало що було відомим про її цивілізації до середини 18 століття. Пам'ятники грецької античності були відомі, головним чином, за описами давньогрецького географа Павсанія та іншими літературними джерелами. Відвідування Османської Греції насправді було важкою і небезпечною справою до початку Великої турецької війни. Хоча деякі юні європейські аристократи, що відправлялись у свій Grand Tour, все-таки наважувались відвідати Афіни впродовж першої половини 18 століття, жоден з них не зробив скільки-небудь суттєвого вивчення архітектурних пам'яток[1].

Так відбувалося до 1751 року, коли англійське Товариство дилетантів, створене британськими дворянами та науковцями задля збирання предметів античного мистецтва, профінансувало подорож в Грецію археолога Джеймса Стюарта (відомий пізніше як Джеймс «Афінянин» Стюарт) і архітектора Ніколаса Реветта[2]. 1762 року вони опублікували перший том праці «The Antiquities of Athens». Також Джеймс Стюарт першим опублікував малюнки, опис та креслення з вимірюваннями Парфенона для 1789 року[3]. Крім того відомо, що він зібрав чималу колекцію античних старожитностей Афінського акрополя і Парфенона. Так з'явились перші дослідження давньогрецької архітектури[4].

Зародження неогрека
Віденський парламент, архітектор Феофіл ван Гансен
Конгрес-хол Заппіон, Афіни, архітектор Феофіл ван Гансен

Біля витоків архітектурного стилю, який сучасники охрестили «неогреком», стояли француз Анрі Лабруст (1801—1875) і німець Лео фон Кленце (1784—1864). Обидва архітектори, що належали до різних поколінь, почали професійну діяльність уже після падіння наполеонівської імперії, що дала ім'я стилю ампір, коли в архітектурі домінувала рання еклектика. Їхній послідовник шотландець Александр Томпсон (1817—1875) відтворював грецькі форми настільки скрупульозно, що отримав прізвисько «Грек» (Alexander «Greek» Thompson)[5].

Функціонально архітектура європейського неогреку обмежена музеями, парламентами і храмами (де звернення до грецьких зразків виправдовувалося високим призначенням будівлі). Бібліотека Сен-Женев'єв роботи Лабруста — безперечний неогрек зовні, проте її інтер'єри, підкорені залізному каркасу, цілком еклектичні — залізні арки виявилися несумісними з класичним ордером. Еклектичним був і сам стиль неогрек в тому сенсі, що він розвивався одночасно з іншими «історичними» стилями (необароко, неоренесанс тощо). На 1830-ті роки припав розквіт історизму в Європі[6].

Примітки
  1. Crook, Joseph Mordaunt (1972), The Greek Revival: Neo-Classical Attitudes in British Architecture 1760—1870, John Murray, ISBN 0-7195-2724-4 pp. 1-6
  2. Stuart the Athenian. The Antiquities of Athens
  3. Ця робота склала другий том праці Стюарта та Реветта «Афінські старожитності», яка була опублікована 1789 року, хоча цю дату часто замінюють на 1787 рік — за рік до смерті Стюарта.
  4. Crook, Joseph Mordaunt (1972), The Greek Revival: Neo-Classical Attitudes in British Architecture 1760—1870, John Murray, ISBN 0-7195-2724-4 pp. 13-18
  5. В. Седов. Стиль неогрек в Москве. «Проект классика», 16.12.2001
  6. «Викторианский стиль», в кн.: Власов В. Г., Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства, СПБ, Лита, 2000, ISBN 5-93363-004-7

Література
  • Jacob Spon Voyage d'Italie, de Dalmatie, de Grèce et du Levant 1678
  • George Wheler Journey into Greece 1682
  • Richard Pococke A Description of the East and Some Other Countries 1743-5
  • R. Dalton Antiquities and Views in Greece and Egypt 1751
  • Comte de Caylus Recueil d'antiquités 1752-67
  • Marc-Antoine Laugier Essai sur l'architecture 1753
  • J.J. Winkelmann Gedanken uber die Nachahmung der griechischen Werke in der Malerei und Bildhauerkunst" 1755
  • J D LeRoy Les Ruines des plus beaux monuments de la Grèce 1758
  • James Stuart and Nicholas Revett The Antiquities of Athens 1762—1816
  • J.J. Winkelmann Anmerkungen uber die Baukunst der alten Tempel zu Girgenti in Sicilien 1762
  • J.J. Winkelmann Geschichte der Kunst des Alterthums 1764
  • Thomas Major The ruins of Paestum 1768
  • Stephen Riou The Grecian Orders 1768
  • R. Chandler et al. Ionian Antiquities 1768—1881
  • G. B. Piranesi Differentes vues…de Pesto 1778
  • J.J. Barthelemy Voyage du jeune Anarcharsis en Grèce dans le milieu du quatrième siècle avant l'ère vulgaire 1787
  • William Wilkins The Antiquities of Magna Grecia 1807
  • Leo von Klenze Der Tempel des olympischen Jupiter zu Agrigent 1821
  • S Agnell and T. Evens Sculptured Metopes Discovered among the ruins of Selinus 1823
  • Peter Oluf Brøndsted Voyages et recherches dans le Grèce 1826-30
  • Otto Magnus Stackelberg Der Apollotempel zu Bassae in Arcadien 1826
  • J I Hittorff and L von Zanth Architecture antique de la Sicile 1827
  • C R Cockerell et al. Antiquities of Athens and other places of Greece, Sicily, etc. 1830
  • A. Blouet Expédition scientifique de Morée 1831-8
  • F. Kugler Über die Polychromie der griechischen Architektur und Skulptur und ihr Grenze 1835
  • C. R. Cockerell The Temples of Jupiter Panhellenius at Aegina and of Apollo Epicurius at Bassae 1860
  • Asher Benjamin The American Builder's Companion 1806
  • Asher Benjamin The Builder's Guide 1839
  • Asher Benjamin The Practical House Carpenter 1830
  • Owen Biddle The Young Carpenter's Assistant 1805
  • William Brown The Carpenter's Assistant 1848
  • Minard Lafever The Young Builder's General Instructor 1829
  • Minard Lafever The Beauties of Modern Architecture 1833
  • Thomas U Walter Two Hundred Designs for Cottages and Villas 1846.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.