Нестеренко Василь Борисович

Нестеренко Василь Борисович
Народився 2 грудня 1934(1934-12-02)
Красний Кут
Помер 25 серпня 2008(2008-08-25) (73 роки)
Мінський район, Мінська область, Білорусь
Поховання Східне кладовище
Країна УРСР Білорусь
Діяльність фізик, науковець, державний діяч
Alma mater Московське вище технічне училище ім. Баумана
Галузь ядерна енергетика
Заклад Інститут ядерної енергетики АН БРСР
Посада ректор
Звання академік АН Білорусі
Ступінь доктор технічних наук
Нагороди Державна премія Білорусі

Васи́ль Бори́сович Нестере́нко (* 2 грудня 1934, Красний Кут (Луганська область) — † 25 серпня 2008) — український та білоруський вчений-ядерний енергетик.

1968 — доктор технічних наук, 1969 — професор, 1972 — член-кореспондент Національної академії наук Білорусі, 1979 — заслужений діяч науки і техніки БРСР. Лауреат Державної премії БРСР 1986 року — «за розробку біотехнології та створення промислового виробництва різоторфіну із застосуванням радіаційного методу стерилізації субстрату та запровадження препарату у сільське господарство республіки». Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

Життєпис

1958 року закінчив Московське вище технічне училище ім. Баумана, в 1958—1962 працює науковим співробітником Інституту двигунів АН СРСР.

1963—1965 роки — завідувач лабораторії Інституту теплообміну та масообміну АН БРСР.

З 1965 року завідує відділом, одночасно замісник по науковій роботі Інституту ядерної енергетики АН БРСР, в 1977—1987 — його директор.

Одночасно в 1971—1987 роках працював генеральним контруктором пересувної атомної станції «Памір».

У 1981—1985 роках був депутатом Верховної Ради БРСР.

З 1990 року працює директором Інституту радіаційної безпеки «Белрад».

В 1990—1994 роках очолював об'єднаний експертний комітет Білорусі, Росії та України.

Наукові роботи

Його роботи стосуються ядерної енергетики та радіаційної безпеки. Він є одним з колективу авторів методу застосування дисоціюючих теплоносіїв в ядерній енергетиці.

Провів ряд досліджень:

  • щодо вивчення нових хімічно реагуючих теплоносіїів,
  • по розробленню та створенню методів розрахунку теплофізичних властивостей, газодинаміки, теплообміну та створенні методів розрахунку теплофізичних властивостей, газодинаміки, теплообміну,
  • щодо аналізу циклів та схем енергетичних ядерних установок,
  • по виявленні технічно-економічних характеристик атомних електростанцій з реакторами на швидких нейтронах.

Написав більше 300 наукових робіт, з них 15 монографій, зареєстровано понад 320 винаходів. Основні його праці:

  • «Науково-технічні основи застосування газів, котрі дисоціюються, як теплоносіїв та робочих тіл АЕС», 1970, Мінськ,
  • «Схеми перетворення тепла АЕС на дисоціюючих газах», 1975 — спільно з В. П. Бубновим,
  • «Теплообмін в ядерних реакторах з дисоціюючим теплоносієм», 1980, спільно з Б. Є. Тверковкіним,
  • «Чорнобильська катасторфа: причини та наслідки» — в чотирьох частинах, 1993, англійською мовою — 1997,
  • «Масштаби та наслідки катаствофи на Чорнобильській АЕС для Білорусі, України та Росії», 1996,
  • «Чорнобильська катастрофа: радіаційний захист населення» — 1997, в 1998 — Майнц (Німеччина),
  • «Стан та динаміка радіаційного забруднення продуктів харчування дітей Чорнобильської зони Білорусі», 1997 — спільно з О. М. Девойно, О. О. Мухлаєвим, І. Е. Нестеренком.

Джерело

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.