Красний Кут (смт)
Красний Кут — селище міського типу Антрацитівського району Луганської області.
смт Красний Кут | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район/міськрада | Антрацитівський район |
Рада | Краснокутська селищна рада |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | 1775 |
Площа | 14,81 км² |
Населення | ▼2563 (01.01.2011)[1] |
Поштовий індекс | 94654 |
Телефонний код | +380 6431 |
Географічні координати | 48°12′43″ пн. ш. 38°46′36″ сх. д. |
Висота над рівнем моря | 149 м |
Водойма | р. Мечетна, Міусик |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Петровеньки |
Селищна влада | |
Адреса | 94653, смт Красний Кут, вул. 2-а Радянська, 20 |
Карта | |
Красний Кут | |
Красний Кут | |
Географія
Географічні координати: 48°12' пн. ш. 38°46' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 14,81 км².
Селище розташоване за 35 км від Антрацита. Найближча залізнична станція — Штерівка, за 25 км. Через селище протікають річки Мечетна та Міусик.
Історія
У 1600–1700 роках через цю територію пролягав секретний козацький шлях із Запорозької Січі на Дон і Кагальник[2].
У XVIII столітті у балці Мечетній на Міусику існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового. Також є згадки про розташований поблизу зимівник, що згадується як «Глибокий Яр на річці Міущику».
За оповіданням у зимівнику сидів відставний військовий старшина, Петро Довгаль, відлюдник, козак-грамотій. До нього на уклін і для духовних бесід з урочища Чернухіна цілими ватагами приходили козаки-запорожці[2].
За даними на 1859 рік у власницьному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1414 осіб (662 чоловіків та 752 жінки), налічувалось 250 дворових господарств, існували православна церква та завод, проходило 2 щорічних ярмарки[3].
Станом на 1886 рік в селі, центрі Краснокутської волості, мешкало 1640 осіб, налічувалось 323 двори, існували православна церква, лавка, відбувалось 2 щорічних ярмарки[4].
Населення
За даними перепису 2001 року населення селища становило 3108 осіб, з них 88,29% зазначили рідною українську мову, 11,55% — російську, а 0,16% — іншу[5].
Особистості
- Задорожній Олександр Вікторович — український юрист, політик та науковець. Завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, член Постійної палати третейського суду від України, президент Української асоціації міжнародного права.
- Мірошниченко Олексій Валентинович — виконавчий Віце-президент Конфедерації роботодавців України. Член колегій Міністерства соціальної політики України та Державної служби України з питань праці.
- Нестеренко Василь Борисович — український та білоруський вчений-ядерний енергетик.
Примітки
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- (рос.) «Весь Луганскъ въ карманҍ». Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год. 1-й год издания. — Киев: Типография Киевской 2-й артели, 1912. — 200 с.
- Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2306) (рос. дореф.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua