Нестерівці (Кам'янець-Подільський район)

Не́стерівці село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 1293 особи.

село Нестерівці
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Дунаєвецька міська громада
Основні дані
Населення 1293
Площа 3,086 км²
Густота населення 477,32 осіб/км²
Поштовий індекс 32424
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°57′45″ пн. ш. 26°46′35″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Місцева влада
Адреса ради 32424, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с.Нестерівці
Карта
Нестерівці
Нестерівці
Мапа

Розташоване за 10 км від районного центру, поблизу с селом проходить залізниця, станція Нестерівці.

Пам'ятник (хрест) у лісі. В нестеровецькому лісі під час війни у 40-х роках була битва за залізницю. Бій німецьких та радянських солдатів був у лісовій долині, що має назву «Бабин яр». На визначному місці був встановлений хрест із надписами латинськими літерами. Та, на жаль, прочитати їх не можливо через руйнацію їх часом.

Давня історія села

Перший спогад в історичних актах відноситься до кінця 15 століття, згідно з податковими списками 1493 року. Село входило до Барського староства, що підтверджувалось грамотою короля Сигізмунда, яку видано королеві Бонні.

У 1583 році в селі уже був католицький і православний священник.

На початок 17 ст. (1615—1616) селом володів Андрій Гурський, каштелян галицький, який віддавав в казну чверть прибутку.

В 1629 році селом володів Гаврило Свінцицький.

У 1733 році цим староством володіла Калиновська.

На початку 18 ст. Нестерівці з селом Ганівкою складали окреме Нестеровецьке староство.

У другій половині 18 ст. Нестерівцями володів Годський — воєвода Подільський, а після нього його дочка Кароліна, яка вийшла заміж за принца Нассау Зігена. Годський побудував у Нестерівцях палац (сьогодні це приміщення дитсадка) і посадив сад, ліс, сліди яких ледь видно й сьогодні.

У 1790 році Нестерівцями володів князь Сангушко, а в 1793 — Старшинський.

В 1817 році Російський уряд віддав село у 12-річну оренду Левинському-Тавричиському, який свої права на село віддав Оттону Чайковському.

У 1833 році Нестерівці віддані в довічне володіння генералу Олександру Кравцову, а з 1847 року його зараховано до державних володінь.

У 1890 році населення становило 2474 чол., у 1897 — 2550 чол. З яких 246 грамотних.

У 1894 році в селі відкрито церковно-приходську школу.

Протягом років сільською громадою, її духовністю та освітою опікувались священики-просвітителі: Осезар 1733—1755 рр., Березовський 1756—1774 рр., Добринський 1774—1807 рр., Матвій Коцюбинський (дід Михайла Коцюбинського) 1808—1850 рр., Коростинський, Волянський, Олександр Богацький 1894—1934 рр. та інші.

У 1908 році розпочалось будівництво залізниці Проскурів — Кам'янець-Подільський, що пролягає за 2 кілометри від села, збудовано вокзал.

Село в радянські часи

Після 1917 року панський палац перебудовано на сільську школу у якій навчались до 1968 року.

9 січня 1923 року було створено сільськогосподарське товариство «Молодий господар». Його головою обрано Християна Митрофана Антоновича. Роки НЕПу були успішними, населення становило тоді 2670 чол.

У 1929 році утворено артіль. Роки примусової колективізації були нелегкими й залишили глибокий слід у житті й свідомості нестерівчан. 1937 рік став завершальним у проведенні колективізації.

Часи Німецько-радянської війни

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан які загинули в Другу світову війну

Жителі села потроху призвичаїлись до нових умов та ритму життя, але напад фашистської Німеччини зруйнував людські долі надії та сподівання. На фронт було мобілізовано майже всіх чоловіків. З них не повернулось у рідні домівки понад дві сотні. 30 березня 1944 року Нестерівці було визволено від фашистської окупації військами І Українського фронту.

Післявоєнна розруха та вихід з неї

Відбудова розпочалась з великим ентузіазмом і вимагала значних людських зусиль, які переважно лягли на жіночі плечі. Жінки працювали трактористами, їздовими та брались за будь-яку чоловічу важку роботу у колгоспі. На кінець 50-х років колгосп, яким керував Моторний Іван Федорович став мільйонером. Було збудовано тваринницькі ферми, млин, ремонтні майстерні для сільськогосподарської техніки, сушильний тік, пилораму, сільський будинок культури, контору колгоспу. Працю колгоспників відзначено високими державними нагородами. Й надалі чималих успіхів господарство «Дружба» досягало за керівництва Колодниць кого Олексія Васильовича та Костовського Леоніда Васильовича — збудовано місцеву середню школу, дільничну лікарню, торговий комплекс, зерноочисний завод висипано сільські дороги твердим покриттям, вуличне освітлення, розпочато газифікацію населеного пункту.

Від 90-х до сьогодення

Дев'яності роки зробили свій негативний вплив на розвиток села його інфраструктуру… 2006—2010 роки — відремонтовано приміщення дитячого дошкільного навчального закладу, газифіковано, підведено водопостачання та інші комунікації. Придбано все необхідне. То ж умови навчання і виховання відповідають високим вимогам та стандартам.

Частково відновлено втрачене вуличне освітлення, проведено ремонт сільського будинку культури.

Відкрито музей видатному землякові - заслуженому лікарю України, доктору медичних наук, професору, Миколі Петровичу Чорнобривому.

Перехід парафії з УПЦ (МП) в УПЦ (КП)

27 червня 2016 року парафії Святого Миколая с. Нестерівці та Святого Пантелеймона с. Харитонівка разом з настоятелем протоєреєм Петром Бабієм вийшли з юрисдикції УПЦ (МП) та перейшли до Хмельницької єпархії УПЦ (КП). Парафіяни на загальних зборах абсолютною більшістю голосів (236 — за УПЦ КП, 4 — за УПЦ (МП)[1]) прийняли рішення, що у час війни з російським окупантом залишатись надалі в УПЦ (МП) — це зрада українського православ'я та свого багатостраждального народу.[2]

29 червня 2016 року протоєрей Петро Бабій був відсторонений Кам'янець-Подільською УПЦ (МП) від богослужіння[3]. Причиною відсторонення у єпархії назвали аморальну поведінку свого представника. Церковна громада вирішила підтримувати свого настоятеля до кінця[4].

4 липня 2016 року приїхали у село духівництво та віряни Кам'янець-Подільської єпархії та спровокувати конфлікт між парафіянами[1]. Згодом ті, що залишились в УПЦ (МП) подали до суду, щоб й надалі користуватися церквою. 8 листопада 2016 року на парафію УПЦ (МП) призначений новий священник

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2017 у першій інстанції позивач отримав відмову[5][6].

Соціальна сфера

Діє ЗОШ 1-3 ступенів, клуб, сільська рада, ФАП.

Релігійні громади

Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви (МП).

Релігійна громада Святого Миколая Чудотворця УПЦ КП. Священик — Бабій Петро.

Костьол Пресвятого Серця Ісуса Христа. Священик — Віктор

Церква Євангельських Християн-баптистів. Священик — Токар Степан.

Відомі люди

  • Матвій Коцюбинський — священик, дід письменника Михайла Коцюбинського.
  • Богоніс Петро — Професор педагогічних наук Київського національного університету культури і мистецтв.
  • Воронецький Слов'ян — Начальник міського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
  • Лупан Леонід Сильвестрович (1915—1944) — письменник.

Спортивні досягнення

Сільська футбольна команда ФК «Дружба» — восьмиразовий чемпіон Дунаєвецького району (в 70-х — 90-х роках) та дворазовий срібний призер Чемпіонату Хмельницької області. Зараз виступає на першість району.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.