Нестурх Федір Павлович

Протягом 1878—1881 років здобував малярську освіту в Петербурзькій академії мистецтв.

1887 року за проект театрального училища отримав звання класного художника 1-го ступеня.

В 1888—1900 роках працював у Пскові головним міським архітектором, нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня.

З 1900 року працює інженером-контролером, з 1902 по 1920 рік — міським архітектором Одеси.

1901 рік — в складі Ради Товариства красних мистецтв.

1903 року розробляє обов'язкові постанови з будівництва для Одеси.

Займався професійним удосконаленням: 1903 року ознайомлювався за кордоном з досвідом бібліотечного будівництва, 1907 — в Німеччині з лікарняного будівництва, 1914 року — зі спорудження боєнь, ринків та холодильників.

У 1903—1921 роках очолював архітектурний відділ Одеського відділення Російського технічного товариства.

1911 року реорганізував нагляд за міським будівництвом.

В 1914—1921 роках був головою Одеського товариства архітекторів-художників.

У своїх роботах використовував архітектурні форми модернізованих історичних стилів, необароко та неоренесансу.

Проектовані ним споруди:

• 1901 — дача Аршинцевої на 6-й станції Великого Фонтану,
• 1903 — торгова школа біля вокзалу,
• 1903—1905 — будинки швидкої допомоги, з архітектором Ю. Дмитренком,
• 1904—1907 — міської публічної бібліотеки (Одеська національна наукова бібліотека[1]),
• 1907 — за межами Одеси — проект лікарні в Дальнику,
• 1910 — особняк на вулиці Чорноморській (Гефта),
• 1910—1912 — психіатричної лікарні на Слобідці,
• 1911 — двоповерхові будинки на вулицях Чорноморській та Морській,
• 1911—1914 — побудова газового заводу та освітлювальної станції,
• 1912 — проектував концертну залу у дворі на вулиці Гаванній,
• 1913 — 3-поверхова споруда Євангельської лікарні на вулиці Леонтовича,
• 1913 — на Великому Фонтані морські ванни та купальні, міські купальні в Отраді,
• 1914—1916 — Фруктовий пасаж,
• 1915 — на Куяльнику — 2-поверховий міський готель для хворих та поранених, на Хаджибейському лимані — міська грязелікарня,
• 1916 — 4-поверховий будинок на Олександрівському проспекті, на вулиці Торговій — корпус Вищих жіночих курсів, добудовував споруду О. Бернадацці — прибутковий будинок Гарбузова,
• культові споруди, училища та школи в Харківській губернії.

В 1928—1933 роках — професор Одеського художньго інституту.

Звільнений з роботи як «соціально чужий робочим та селянам Одеси елемент».

Помер у 1926 році і був похований на Другому християнському кладовищі[2].

• Шубарт Павло. Зодчий Одеси Федір Нестурх// Чорноморські новини. — 14 лютого 2013. — N13 (21381).
• Прес-центр^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Інститут історії України
• Архітектори